Сонячні вірші про літо

Чисте небо, грайливий вітер, шум моря, запах сіна, зелені далі — все це літо — улюблена пора року багатьох із нас.

З першими променями сонця прокидається заколисане туманами золотисте поле: колоситься пшениця, встелена синіми, як небо, волошками. Відкриває свої зелені очі старий величний ліс. Буйні трави вмиваються ранковою росою... Прокидається все навколо. А разом з ним і ми відчуваємо приплив енергії, бадьорий, веселий літній настрій.

Ось воно літо! Канікули, відпочинок на березі моря, походи в гори, поїздка до бабусі, ігри на свіжому повітрі, здійснення мрій ... Влітку завжди хочеться творити — малювати прекрасні пейзажі, описувати красу природи і найпотаємніші почуття в творах, віршах.

Готовий вразити рідних яскравою літньою поезією? Мені вже не терпиться запропонувати Тобі найкрасивіші дитячі вірші про літо.

Радісні вірші про літо

Літо

— Липа, липа зацвіла! —
Засурмила всім бджола. —
Гей, злітайтеся, подруги,
У гайок на край села.
Там уже не видно віт,
А лише пахучий цвіт.
Наберем багато меду.
Вирушаймо ж у політ! —
Бджоли з пасіки летять,
Липі крону золотять.
І здається, що у липи
Віти струнами бринять.
(Тамара Коломієць)

Літо

У відчинене віконце
Зазирнуло зранку сонце
І лоскоче ніжно носик
І маленькі ніжки босі.
Сяйвом сонця все залито,
В нас гостює справжнє літо,
Кольорове та яскраве,
Запашне, смішне, цікаве!
Мама літечку радіє,
Літо всіх маляток гріє,
Щоб росли вони здорові,
Наші «сонечка» чудові!
(Олег Роговенко)

Канікули

«Канікули! Канікули!» —
Співає все навколо.
Канікули, канікули,
Канікули у школі!
А що таке — канікули?
Це літні дні барвисті,
Це час, коли нам ніколи
Хоча б на мить присісти,
Бо треба мчати босими
Наввипередки з вітром,
З густих лісів приносити
Горіхів повні відра.
Це час у річці хлюпатись,
Підсмажувати спини
І зранку в лузі слухати
Тонку струну бджолину...
Це час, коли за хлопцями
Ми скучим, як ніколи,
І нам страшенно схочеться
Скоріше знов до школи!
(Анатолій Костецький)

Вірші українських класиків про літо

Сунички

Під маленькими ялинками
У смарагдовій траві
Літо виросло суничками –
То по одній, то по дві.
Ой, сестриченько-яличко
Ти не дряпай моє личко,
Я суничок назбираю
Жменьку мамі і собі!
(Ліна Костенко)

Спинилось літо на порозі

Спинилось літо на порозі
І дише полум’ям на все,
І грому гордого погрози
Повітря стомлене несе.
Умиється зелене літо
І засміється, як дитя, —
Весни ж і весняного цвіту
Чи я побачу вороття?
Чи весняні здійсняться мрії?
Чи літо не обманить їх?
Чи по степу їх не розвіє,
Мов пух на вербах золотих?
(Максим Рильський)

Нас сонечко стрічає…

Нас сонечко стрічає,
У літечко біжить.
Теплом всіх пригощає,
Струмочком дзюркотить.
І ми радієм разом
Яскравій цій порі.
Багато друзів літо
Приносить дітворі.
Сплітаємо віночок
Із сміху і пісень.
Із друзями проводимо
Ми кожен літній день.
Нас сонечко чарує,
Дарує нам дива.
Яка весела, радісна,
Чудова ця пора!
Я всміхаюсь сонечку:
— Здрастуй, золоте!
Я всміхаюсь квітоньці,
Хай вона цвіте!
(Павло Тичина)

Веселі вірші про літо

Справи літа

Знаєш, скільки справ у літа?
Їх усіх не полічити!
Треба нам підсмажить спини,
Ніс убрати в ластовиння,
Накупати нас у річці
Наперед на три сторіччя,
Та іще подарувати
Лісу й лугу буйні шати.
Словом, справ — не полічити!
Та найбільше треба літу,
Щоб зуміли я і ти
Набагато підрости!
(Анатолій Костецький)

Щоб швидше ріс!

Полива під вечір мати
Огірки і кавуни;
Та й роз'яснює хлоп'яті:
— Швидше виростуть вони!
Миттю підбігає Дмитрик
До відра, синок малий
Посміхнувся мамі хитро,
просить:
— І мене полий!
І сміється неня рада:
— Ну, ставай, ставай!
Після цього дощопада
Буде в нас таки врожай!
(Олекса Ющенко)

Літо квітами сміється

Літо квітами сміється,
Пісню радості співає.
Теплим дощиком проллється
І веселкою заграє.
Пригостить у лісі, в полі
Ягідьми та ще грибками.
Вітерцем війне на волі,
Мов погратись хоче з нами.
То в покоси раптом ляже,
То росу розсипле рясно.
Дивину якусь покаже...
Літом завжди так прекрасно!
(Надія Красоткіна)

Сумні вірші про літо

Дідове літо

І небо холодне, і хмари густі,
Пожовкли дерева, і трави, і квіти,
Відходить найкраща пора у моєму житті
Її я назвав би «дідове літо».
Ніхто і нічого в душі не шкребе,
Лиш радість безмежна, лиш щастя без краю
В онуках своїх пізнавати себе
І знати напевно — смерті немає…
(Володимир Шинкарук)

А метеликам весело

А метеликам — весело,
А метеликам — смішно,
Бо метеликам вересень
Щось наспівує ніжне.
Бо метеликам сонечко
Білі крильця лоскоче,
А довірливі соняхи
З ними гратися хочуть.
І метелики світяться
Свічечками в блакиті,
Бо маленьким не віриться,
Що кінчається літо.
(Анатолій Костецький)

Замайоріло літо

Замайоріло літо пишно і яскраво:
Стрункі майори в різнокольорових сорочках
Стоять між інших квітів гордо й величаво,
А неба полотно в хмаринках, ніби в латочках.
Тепло розхлюпує липневий ранок щедро,
В повітрі запах липи ніжний й крапельку хмільний.
А ще — неначе в ступочці мигдаль розтерто,
То запах абрикос, як мед, солодкий і терпкий.
У липні сталась наша зустріч. Пам’ятаєш?
Зірки з цікавістю всю ніч дивилися на нас.
Пройшли роки... Можливо, в сон мій завітаєш?
Чарівну ніч удвох до ранку вип’ємо ще раз.
(Ольга Радченко)

Вірші про літо для найменших

Роса

Я шукав на листячку росу —
Срібну і прозору, наче сльози.
Заглядав у квіти і в траву,
Та, на диво, не знайшов нічого.
Я заспав. А сонце встало
Й все до крапельки зібрало.
(Наталія Замрія)

Де літо живе

У павука хатинка —
Тоненька павутинка.
У коника веселого —
Між травами оселя.
У ластівки швидкої —
Під нашим підвіконням.
А тепле й ніжне літо,
Волошками повите,
Посріблене дощами,—
Живе в очах у мами.
(Анатолій Костецький)

Літо

Літо, літо золоте
Випиває роси
Та з пшениченьки плете
Україні коси.
Виглядає з-поміж віт
Вишнями в садочку,
Одяга на цілий світ
Сонячну сорочку.
(Лель-Анатолій Загрудний)

Романтичні вірші про літо

Дівчина

Бджілки золотисті
В квітах літають,
Роси перлисті
З трав опадають.
З золота зіткане сяєво ллється,
Ліс в нім купається, листя сміється.
В шатах зелених
Вийшла дівчина,
В косах студені
Роси-перлини.
З золота зіткане сяєво ллється,
Ліс в нім купається, листя сміється.
В квітах барвистих
Дівчина сяє,
В оченьках чистих
Сонечко грає.
З тих оченяток маєво ллється…
Дівчина літом веселим зоветься…
(Максим Рильський)

Літній день

О. Р. *

То був тендітний літній день,
Йшло літо до прощання.
Так мало випало пісень,
Здавалось, це остання.
І звідки линув дивний спів,
Я не збагну донині.
І розібрать не міг я слів
Над озером в долині.
Сотник, латаття, осока,
А на воді – лілеї,
І янгол божий звисока
Замилувавсь землею.
І ми ніколи і ніде
Забути вже не зможем
Отой тендітний літній день,
Що був нам співом Божим.
І все це піде в небеса,
Щоб жити потойбічно,
Бо чиста радість не згаса,
Лишається навічно!
(Іван Коваленко)

* Ольга Рожманова — улюблена учениця, друг сім'ї Коваленків.

Я завжди був закоханий в дерева

Я завжди був закоханий в дерева.
Спішив у ліс. Втішав себе, як вмів:
«Грибів не буде — назбираю слів».
Та не було дощів — і все даремно.
Та раптом поміж листя і гілок
Твій срібний голос, наче подих м'яти:
«Грибів немає — наберім квіток.
Прикрасим дім. Придумаємо свято».
Отак між квітів загубились ми...
А вчора сниться: йдуть сніги квітчасті,
І голос твій сміється до зими:
«Квіток немає — назбираймо щастя».
І вже шукає вічного «прости»,
Занижений тремтливо до півтону,
Мій голос, що наважився пройти
В твій дім по довгій кладці телефону.
(Михайло Левицький)

Літом захоплювались не тільки поети, письменники, а й відомі художники, скульптори. Тож, друзі, не гайте часу! Беріть до рук пензлі та створюйте незабутні пейзажі літніх днів, описуйте теплими рядочками миттєвості цієї дорогоцінної пори року, адже вона дарує нам можливість пізнавати не тільки її красу, а й здійснювати мрії, розпочинати великі справи та залишати у пам’яті яскраві спогади.

Читай також:

• Прийшов Спас — літо втікло від нас,
• Літні саморобки для дітей,
• Прекрасні вірші про осінь.