Як з’явилась новорічна ялинка?

Одна з найпопулярніших легенд про новорічні ялинки розповідає: якось у морозний ясний святвечір ватажок німецької Реформації Мартін Лютер повертався додому. Дорога пролягала через густий ліс. Раптом чоловік побачив дивовижне видовище: крізь пухнасте віття однієї з ялинок просвічували зорі!..

Той зимовий пейзаж настільки запам’ятався Мартіну, що він поставив ялинку у себе вдома і прикріпив до неї свічки. Яскраві вогні робили ялинку особливо прекрасною та загадковою, і нагадували чоловікові про зорі.

А звідки взялася срібна мішура на Твоїй ялинці, знаєш? Ні? Тоді слухай ще одну легенду.

Давним-давно жила на світі бідна, але дуже добра жінка. І мала вона багато дітей. Наближалося Різдво, тому жінка прикрасила ялинку. Різдвяна красуня вийшла скромною, лише кілька прикрас виблискували у вечірніх сутінках. Уночі, коли всі міцно спали, ялинку ще й обплели павуки. Та Христос, побачивши безмежну доброту серця бідної жінки, благословив ялинку, а густу павутину перетворив на сяюче срібло.

Існує повір’я, що Діда Мороза першими вигадали гуни. Вони вірили у бога Йерлу, який першого дня нового року завжди спускався на землю. Цього дня гуни традиційно ставили ялинку. Ця традиція з 5000-літньою історією розповсюдилась по всій Європі. Саме з Баварії, де мешкали гуни, новорічна ялинка потрапила у домівки європейців.

Згідно зі стародавнім французьким літописом, пеші святково вбрані ялинки з'явилися 1605 року в Ельзасі, Франція: «На Різдво в тутешніх будинках встановлюють ялинки, а на їх гілки вішають троянди з кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру і мішуру».

Згодом традицію прикрашати ялинку перейняли німці, а пізніше й інші європейці. Та розкіш святкової ялинки на той час була доступною лише багатим дворянам і купцям.

Першу скляну іграшку-кулю видули у ХVI ст. в Тюрінгії (Саксонія). Саме тут з’явилося і перше промислове виробництво іграшок.

Традиція встановлювати різдвяні ялинки набула широкого вжитку відносно недавно — на початку ХIХ століття. Спочатку вічнозелені красуні з'являлися лише в імператорських палацах Франції, Німеччини, Англії, Норвегії, Данії і Росії.

Загальнодоступною ялинка стала тільки в другій половині ХIХ ст.

У Росії Новий рік стали відзначати згідно з указом Петра І з 1 січня 1700 року. До цього початок нового року відзначали 1 вересня.

В указі Петра I йшлося: «Знатними і проїжджими вулицями, біля воріт і будинків, учинити деякі прикраси з древ і гілок соснових і ялинкових, чинити стрілянину з невеликих гармат і рушниць, пускати ракети і запалювати вогні.А людям убогим кожному хоча б по древу чи гілці на воротях поставити.» Це свято припало до вподоби російському народові.

Ну, а вже в ХХ столітті ошатна ялинка була незмінним атрибутом зимових свят.

Коли ж у 1918 році радянська влада заборонила ставити ялинки, дехто все одно святкував Різдво підпільно. Ялинка була забороненою аж до 1935 року, коли з'явилася ідея святкувати не Різдво, а Новий рік. А 1 січня стало вихідним тільки в 1949 році.