Усе в Твоїх руках (сценарій до Дня професій)

На сцені колом непорушно сидять семеро учнів. Лунає лірична мелодія; танцюючи, заходить Добра Доля, виконується кілька па.

ДД: Мене по-різному в народі називають:
І охоронцем з святості небес,
І Янголом, що люд оберігає,
Посланцем Того, що помер й воскрес.
Насправді я проста значимість,
Я добра доля, що усім дана.
Я – радість, успіх і велична милість,
Я – світла мрія з чистого горна.

Про мене мріють маленькі дітки, за мене моляться неньки, аби я прийшла у життя їхніх дітей і ніколи не зрадила, ніколи не підвела на земному шляху. Та чи ж проти цього я? Ні. Я йду за кожним з вас, бо ви, саме ви, послані у світ для добра. Я реально існую, тільки варто вірити в мене, мріяти про те, чого найбільше прагнете, до чого серце тягнеться. Без вашої віри мої сили зникають. Коли ви починаєте вагатися, чи справді правильно чините – я хворію, мої орієнтири стають хибними, і я не бачу шляху, яким ви йдете, аби йти з вами поруч, оберігати, підказувати, давати те, чого насправді варті. Коли ви вірите в мене – на небі з’являється веселка, що прадавнім символом-оберегом кличе до себе. І відомо всім: хто пройде під веселкою – стане щасливим.

Музика стихає, лунає тяжкий рок. Забігає Злий Фатум.

ЗФ: Ой, ой. Кого я бачу – доброчинний вектор,
Велична святість, доленька-цариця.
Привіт вам шлеться із самого ПЕКЛА!
Панує нині на планеті криця!
Ця ваша ніжність вже давно не в моді,
Серця і душі сховані за грати.
Я – сутність світу кожного народу,
Я – ваша доля, ваш незмінний фатум!

О, не чекали? Не радієте? Не молитеся? Мені – однаково, бо вже обрані мною. Точніше, ви обираєте мене найменшим проступком, лукавим поглядом, гординею, лінню, постійним пошуком винних у власних невдачах. А що ви, саме ви, зробили для того, щоб не знатися зі Злим Фатумом?

ДД: Йди геть! Я не дам тобі занапастити ці чисті душі. Вони мають світлі мрії, вони склали веселку з них. Ось дивись, яка вона гарна, як тягнеться до світла і добра, несеться в небо до яскравих зір.

ЗФ: Ти впевнена, що кожна з цих душ є настільки вірною тобі? Невже насправді сподіваєшся на диво, і думаєш, що у мене не знайдеться способу загасити ці дурнуваті кольори мрії?

ДД: Так, я – вірю! Ось послухай та переконайся наскільки сильним є прагнення кожного з них досягти успіху, стати потрібним і бажаним, корисним для інших.

Лунає музика, Доля підходить до дівчини, а далі до кожного з учасників.

Дівчина (червоний):
Як швидко лине час,
Занадто швидко.
Покину рідний клас,
За мить, улітку.
І ВУЗ культури та мистецтва
До мене гомоном озветься.
Студентом стану я по праву
Й дизайнерську освою справу.
Моделі, сукні і покази
Мене прославлюють відразу.
Сама в моделі я подамся
І моді з славою віддамся.
Я є найкраща поміж всіх,
Троянди сиплються до ніг…

ЗФ: Прихильники до тіла линуть
Розкриють двері лімузину…
Шикарна пані, дуже гарна
Стає чимдалі популярна.
Спокуса з підлістю на пару
В корсет засовують доляри.
І в вир червоних ліхтарів
Тебе заманюють без слів.
Червоних, мов твоя палюча мрія!
Ось що насправді тебе гріє!
Зриває стрічку, кидає під ноги.

ДД: Ти перемоги справді захотів?
У мене вдосталь кольорів.
Поглянь, оранжевий – достаток,
І мрія гідна на початок.

Хлопець (оранжевий):
В моїй родині кожен вірить.
Я мрію вирости банкіром,
Бо завше в виграші, у плюсі –
Старанно і багато вчуся.
Мені навчання до душі,
Багато часу в мережі
У віртуальності прострацій
Шукаю гідних інформацій.
Я виграю напевно грант,
І Оксфордський пихатий франт
У заздрощах потисне руку
Мені за якісну науку.

ЗФ: А я розкидаю тенета!
Забава гарна з Інтернету
В режимі вічному онлайн
Підводить прагнення на край.
Охайність, мрії, обережність
Злетять, як станеться залежність.
І ніде правдоньку подіти –
Не може без компа він жити!
Зриває оранжеву стрічку.

ДД: Не смій наругу чинити,
Не смій завдавати болю.
Це ж просто діти, просто діти
І їхній омріяний колір.

Дівчина (жовтий):
Погляньте, скільки сонця в моїй мрії –
Немов кульбабки й промені ясні.
З дітьми лишитись серцем я волію,
Мені малеча мариться вві сні.
Я неодмінно стану педагогом,
Щоб дітворі показувать дива,
Щоб провести на світлості дорогу,
Де добра казка в барвах ожива.

ЗФ: Ха-ха, яка наївна леді.
Вона воліє стати педагогом?
Я обриваю мрію цю на злеті,
Для неї вже призначена дорога.
Ти йтимеш шляхом матері і бабці,
Бо твій уділ – прилавок і вино.
Ти продаватимеш нічні сорочки й капці.
З таких родин пробитись не дано!

Обриває стрічку.

ДД: А цей ось колір, він достойний жити.
Не дам тобі на знищення, не жди.
Він стелиться землею, проросте на вітах,
Хай мрією розквітне. Відійди.

Дівчина (зелений):
З найменших років бачу в квітах друга,
Радію барвам, що дає привілля.
Й душа волає, коли скрізь наруга
Руйнує й нищить ріднеє довкілля.
Я є еколог в сутності та мрії.
Усе, що можу, для землі роблю.
Хай свіжий вітер по Вкраїні віє,
Я так природу сонячну люблю.
За рік піду навчатися до Агро,
Моя професія намітить новий план.
Створю вже зараз я найбільше благо –
Екологічний дійовий десант.

ЗФ: Й мандруватимеш гучно по світу.
Вимагає спокуси ця роль.
Аби крапельку в холод зігрітись
Пропонується вам алкоголь.
А за ним простягнуть сигарету,
І не просто тютюн, а траву.
Ваша музика стане лібрето.
Дай-но, подружко, стрічку зірву.

Зриває стрічку.

ДД: Перемагаєш? Не віддам цю мрію.
Вона блакитна й чиста, як кришталь.
Вона нам казку з втіхою навіє,
Прогонить хутко лихо і печаль.

Дівчина (блакитний) (з ручкою та блокнотом, вдає, ніби пише казку):

В деякому царстві, в далекій прекрасній державі жила-була маленька дівчинка у звичайній родині. Вона росла допитливою і дуже старанно вчилася у простій школі для незаможних діточок. Маленька панночка мала добре серце та спостережливі оченята, тому могла бачити чарівних ельфів у травах та квітах. У вільний від навчання та домашньої роботи час дівчинка сиділа годинами у садку та ділилася з ельфами власними секретами та мріями. Найбільша й найпрекрасніша мрія дівчинки – стати письменницею. Але на навчання у школі письменників у родини дівчатка не було коштів, від цього вона сумувала.

Одного разу сталося непередбачуване: ельфи подарували дитинці величезний діамант. Вони сказали, що він завбільшки з її талант до письменництва, тому його слід продати і вивчити талановиту панночку на казкарку. Так і сталося. Батьки дівчинки виручили величезну купу грошей за дорогоцінний камінь, придбали гарне житло недалеко від школи письменства, і маленька мрійниця стала великою письменницею.

ЗФ: Дурне дівча вкладає час в казки.
І думає, що мрії це – реальність.
Чию підтримку зможеш віднайти,
Ну хто повірить у таку банальність?
В тебе нема майбутнього ніде,
Бо ця сльозлива і шмарката тема
Лише одним з мільйона підійде,
Тебе покличуть до спільноти емо.

Зриває стрічку, обмотує собі на шию, вдає, що вчинив самогубство.

ДД: Чому все так, чому зникає колір?
Невже немає шансів на життя?
Чому лише розчарування й горе,
Невже не видно стягів та звитяг?

ЗФ: Чому ж нема? Є гідні кандидати,
Котрим ніщо не стане на путі.
Є розум, є знання і трішки блату,
І цілковита відданість меті.

Хлопець (синій):
Я маю все: родину і навчання,
Імя батьків, що знає вся держава.
Я від народження – політик, без вагання
Піду в найтяжчу та цікаву справу.
В мені палає прагнення реформи,
Життя людей подібне на багаття.
Законом стану, не порушу норми,
Для мене ціль життя – народовладдя!

ЗФ: Ага, а ще круте авто
І клуби до світанку.
Скажу тобі: «Не то,
Не ту обрав ти планку».
Ти, хлопче, з «золотих»,
Для них нема кордонів.
Схилятимеш до ніг
Суспільство у пардоні.
Чи може у кювет
Злетить твій Мазераті?
Останній мрії злет!
Овації! Ми – раді!

Зриває стрічку.

ДД: А якщо мрія в майбуття відверта,
Без вигоди, без слави та гордині?
Вона здійсниться, чи повинна вмерти
Й не дати шансу на життя дитині?

Дівчина (фіолетовий): Я хочу бути ЛЮДИНОЮ!

ЗФ: Знаєш, мені чомусь забракло рим на цю мрію. І знаєш чому? Таких мрій в Україні сотні тисяч, і лунають вони з багатодітних, незаможних, неповних родин. Їх виголошують маленькі душі в момент повної безвиході, тоді, коли їх скривдили, коли в них не побачили особистостей, а лише дитину з функціонально неспроможної родини. Ні, (обриває стрічку) цим мріям не судилося жити, адже таких, пам’ятаєш, сотні тисяч, вони нікому не потрібні, на них звертають увагу лише тоді, коли проводиться показовий акт милосердя поважних діячів. Але саме ця мрія (збирає стрічки, віддає останній дівчині) – здійсниться. Я відійду зі шляху, вона – твоя, опікуйся нею, турбуйся, нехай обере власний колір мрії, досягне її.

Виходить зі сцени.

ДД: Обирай, ким хочеш стати, я допоможу тобі.

Дівчина: Я ж сказала. Я хочу бути ЛЮДИНОЮ. (роздає стрічки учасникам дійства)

Автор сценарію: Оксана Геращенко, завідувач ДНЗ №22, м. Коростень Житомирської області.