Португальське диво

«В Монсанто ніколи не знаєш, де закінчується камінь і починається будинок,» — гласить місцеве прислів’я. АджеМонсанто — унікальне хитросплетіння природних скелястих утворень і витворів людських рук. Практично все тут зроблене з каменю — від розкішних обійсть до хлівців для свиней. Місцеві жителі забудовують простір між каменями, використовуючи їх у якості стін, дахів, фундаментів.

На годинниковій вежі, що неподалік від автостанції, височіє точна копія Срібного Півня — нагороди, отриманоїмонсантівцями за перемогу у конкурсі 1938-го року на «Найбільш португальське селище» країни.

Є в Монсанто старовинний замок, збудований тамплієрами близько 800 років тому. Дістатись до нього складно, але, запевняю Тебе, прогулянка того варта. Первісний вигляд замку зберегти не вдалося — надто багато було бажаючих захопити фортецю. Внутрішній двір зберігся непогано. Тут можна прогулятися навколо велетенської цистерни для дощової води, піднятися по східцям, що ведуть на бруствер і оглянути залишки годинникової вежі Носса Сеньйора ду Каштелу. З висоти її стін відкриваються краєвиди неймовірної краси!

В селі побутує цікава легенда. Після семи років облоги Монсанто в замку зовсім не залишилося їжі, окрім однієї худої корови і мішка зерна. Люди в замку вкрай зневірилися — от і прийшла їхня смерть! Аж раптом одній жінці спала на думкугеніальна ідея — а що, коли показати ворогу, що їжі в них вдосталь! Порадившись, монсантівці досита нагодували корову зерном і третього травня скинули її зі стін замку на голови недругам.

«Якщо після семи років облоги навіть корови у них їдять по зав’язку, — подумали вражені вороги, оглядаючи розірваний живіт корови, — то продовжувати блокаду просто безглуздо!» Армія відступила і місто було врятоване!

Відтоді щороку третього травня монсантівці відзначають День Святого Хреста. Мешканці в національних костюмах урочисто йдуть до замку з білим заквітчаним горнятком, що символізує корову. Після особливих ритуалів «корова» летить зі стін замку на землю.

В Монсанто багато цікавих місць. Серед них і церкви Мизерикордія та Сан Сальвадор. А відвідини місцевого ресторану, один із залів якого є печерою з двох гранітних блоків, будуть гарним закінченням екскурсії селищем.