​Хортиця — острів козацької слави

Хортиця — одне з семи чудес України, овіяне легендами різних епох. Острову понад 30 тисяч років. Тут розташовані кургани — ровесники єгипетських пірамід і стародавні храми — кромлехи. Ще прадавні скіфи будували тут свої городища, однак найбільшої слави Хортиця здобула завдяки запорозьким козакам та великому князю Київському Святославу Завойовнику.

У 2011 році простий рибалка виловив з вод Дніпра на Хортиці меч. Дивовижна знахідка виявилась розкішною зброєю тисячолітньої давнини. Меч з руків’ям, інкрустованим міддю та сріблом, викували у верхів’ях Рейну, про що свідчив напис латиною. Історики вважають, що меч належав Київському князю Святославу Завойовнику і є свідком його останньої битви з печенігами, що відбулася на острові Хортиця.

Унікальна природа Хортиці та козацькі байки про дуби.

А може, й не байки…

Острів Хортиця — немов маленька копія України. Приїхавши сюди, ти зможеш прогулятися лісом, відчути запах степу, помилуватися скелями, валунами й навіть опинитися посеред гарячих пісків пустелі. А все тому, що тут зійшлися три природні зони, які й утворили унікальний природний ландшафт Хортиці. Ніби пазл з різноманітних українських пейзажів.

30-метрові скелі на півночі Хортиці — мабуть, одні з найдавніших жителів Землі. Вік тутешніх гранітів та гнейсів — понад 2 мільйони років. На острові зберігся прадавній степ з реліктовими рослинами, які колись росли по всій території України. Живуть тут і багато тварин, що водяться лише в цих місцях. Хортиця першою з українських островів здобула статус Національного заповідника, ось чому тут заборонено полювати, рвати рослини, ловити рибу та розпалювати багаття.

Вперше Хортицю як острів Георгія згадує у своєму літописі візантійський імператор Костянтин у Х столітті:

«Руси досягають острова, названого Георгієм, і на цьому місці здійснюють свої жертвоприношення, оскільки там росте величезний Дуб…»

Козацькі легенди про древні хортицькі дуби ходять і досі. Та найцікавіше те, що вкінці минулого століття працівники місцевого музею дістали з дна Дніпра унікальний артефакт — старовинний дуб віком 8,5 тисяч років. Невже це предок того самого дуба з літопису імператора?

Нині найстарішому дубу на Хортиці близько 300 років. Однак неподалік, у селищі Верхня Хортиця таки росте 700-річний дуб, сучасник козаків. Кажуть, саме під ним запорожці писали лист турецькому султану. Та так «реготали, що з дуба жолуді опадали».

Запорозька Січ — дім вільних людей

Найвідомішою пам’яткою Хортиці є відтворена вже у наш час Запорозька Січ. Ось де панує атмосфера свободи й нестримних козацьких розваг! Завітавши на острів, ти на власні очі побачиш, як жили козаки, зможеш покататися на конях, насолодитися видовищними козацькими виставами.

При вході на Січ тебе зустріне ремісниче передмістя фортеці, так званий Великий Ківш. Тут ти побачиш козацькі курені та зимівники старшини. Поринути в атмосферу епохи допоможуть традиційні ремесла запорожців — ковальство та гончарство. Заглянь до козацької кузні — там напевне виблискує ковальський молот, відбиваючи на залізі якийсь давно забутий марш. А зовсім поруч гончар хвацько крутить у руках шматок глини.

А далі — чуєш? — захоплено кричать дітлахи, та долинає іржання коней! Це єдиний в Україні кінний театр вражає майстерністю глядачів — сучасні козаки вправляються з кіньми не гірше від предків.

На території комплексу, у Музеї судноплавства розміщена піднята з дна Дніпра знаменита козацька чайка. Не впусти нагоди сфотографуватися на її фоні.

Пройди вглиб передмістя — і ти натрапиш на вхід до фортеці-січі, навколо якої зведений високий частокіл. На вході тебе зустріне сторожова вежа, увінчана дзвоном. Мабуть, кілька століть тому, цей дзвін повідомляв про небезпеку або збирав на раду козаків.

Такі вежі, немов прадавні мобільні телефони, миттєво сповіщали побратимів-козаків про напад ворога. Татари ще тільки залишали межі своїх володінь, а козаки вже підпалювали сигнальні вогнища і ланцюгом передавали повідомлення до Січі. Справжні майстри комунікації!

Про славетні козацькі подвиги нагадує театр козацького бою. Тут і рукопашні сутички, і шабельні бої, і стрільба з лука…

У центрі Запорозької Січі — церква Покрови Пресвятої Богородиці. Козаки оберігали її ціною власного життя, оскільки вважали Покрову своєю заступницею. Це була найбільша святиня на Січі.

Навколо церкви — просторий майдан. Лишень уяви собі — у повітрі лунає голосний дзвін, скликаючи козаків на раду: обирати нового отамана, збиратися в похід, судити злочинців, ділити здобич… Здається, от-от з сусіднього куреня вийде кремезний чолов’яга з оселедцем на голові та запалить люльку.

Неподалік головної святині, у центрі Січі розташована домівка кошового отамана, бойового ватажка запорожців, бойові гармати й самопали. Навколо розсипалися козацькі курені.

Цікаво, що в курінь приймали людей з певної місцевості. Вони разом жили, працювали і навіть йшли в похід під своїм прапором. Немов справжня сім’я! Однак потрапити на Січ було завданням не з легких. Новоспечений козак мав продемонструвати всю свою силу та мужність, а ще заслужити нове прізвисько, яке давали кожному новоприбулому.

Якщо тобі пощастить побувати на Хортиці, неодмінно заплануй поїздку з ночівлею. Вдень обов’язково відвідай Музей історії козацтва, спробуй знайти місцину останньої битви Святослава та прогуляйся культовими спорудами — на острові купа язичницьких святинь, археологічних пам’яток, курганів тощо. А ввечері насолодися тишею лісу та ілюмінацією німого сторожа порогів ДніпроГЕСу. І не забудь сфотографуватися у романтичній білій альтанці — з неї відкривається неперевершений краєвид на Дніпро.

На любителів екстриму чекає величезний масив скель. Подейкують, що тут іще козаки випробовували силу та спритність. Не дарма їх порівнювали з кавказькими гірськими козами.

Читай також:

• Роль Переяславської ради в українській історії,
• Конкурси для справжніх козаків.