Роль Переяславської ради в українській історії

У цей день гетьман Богдан Хмельницький скликав загальну військову раду у Переяславі. На ній мали вирішити питання про відносини між Військом Запорізьким та Московським царством. Для чого ж були потрібні ці переговори? Річ у тім, що Гетьманщина — українська козацька держава — потребувала захисту.

У результаті антипольського повстання під проводом Богдана Хмельницького вона начебто й стала незалежною, проте не була настільки міцною, аби домогтися міжнародного визнання і закріпити свої позиції. Отже, потрібен був протекторат когось сильнішого. Цілих три великі держави претендували на те, аби Гетьманщина так чи інакше від них залежала: Річ Посполита (проти гніту якої й боролися козаки), Османська імперія та Московське царство. До кого ж звернутися за допомогою? Зрештою Хмельницький обрав Москву.

Переяславська рада. Художник — Михайло Хмелько.

Зробити козацьку державу захищеною і при цьому зберегти її автономію — такою була мета. Та що з цього вийшло?

Отже, 18 січня 1654 року Військо Запорізьке склало присягу московському цареві. Так звучить офіційна версія. Тим цікавіше дізнатися, що ж ховається під нею. Козаки вимагали, аби їхня угода з Москвою була закріплена присягою з обох сторін. Проте царський посол Василій Бутурлін відмовився присягнути козакам від імені царя.

Хто ж уклав угоду, яка, на думку багатьох істориків, особливо сильно вплинула на шлях розвитку української державності? У той день московському царю присягнуло менш ніж 300 людей. То чи можна говорити про те, що український народ одностайно підтримав цю домовленість?

Більшість вояків не була присутня на раді, а деякі визначні полковники просто відмовилися складати присягу. А що ж казати про усіх інших? Після ради до присяги мало бути приведене й населення Гетьманщини: представники від Москви відвідали з цією метою близько 120 населених пунктів. Проте жінки і селянство залишилися «за кадром», а в козаків та міщан присягу переважно брали силою. Отже, виразити свою незгоду шансів практично не було. Хоча не погоджуватися було з чим: про це говорить хоча б той факт, що переяславські домовленості були усними і дуже неконкретними.

То чи могла громадськість радіти такій угоді? Тим більше, що вона стала нібито першим кроком на довгому шляху зближення України та Росії, де остання почувалася значно сильнішою. І зараз Росія вважає Переяславську раду подією, що означала возз'єднання росіян та українців — звісно ж, під проводом Москви. І ще одне: чи помічав Ти коли-небудь, як Росія возвеличує чи віддає шану комусь із козацьких ватажків? Напевно, що ні. Проте Хмельницький і для Москви — справжній герой: адже завдяки йому українці присягнули російському царю.

Тож не дивно, що Тарас Шевченко у своїй поезії сприймав Богдана Хмельницького як зрадника: він визволив український народ від впливу Речі Посполитої, та одразу ж зробив його залежним від Московії.

Та чи був Хмельницький справді зрадником — хтозна. Багато істориків сходиться на тому, що він просто зробив неправильний вибір. Гетьман хотів бачити українську козацьку державу вільною і міцною, проте обрав союзника, який мав на Гетьманщину зовсім інші плани.