Петриківський розпис

Виникнення петриківського розпису

Розмаїття квітів, листочків, ягід петриківського розпису захоплює, спонукає роздивлятися шедеври народного малярства годинами. Не дивно, що в 2013 році унікальне мистецтво внесли до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Історія виникнення петриківського розпису цікава та захоплююча. Традиція прикрашати оселю та одяг декоративними петриківськими розписами зародилася в Україні задовго до появи християнства. Люди вірили, що в красивих орнаментах криється магічна сила, яка захищає господарів від злих сил та негараздів. Ось чому петриківськими розписами у якості оберегів часто розписували зброю та курені запорозькі козаки.

Петриківський розпис в українському побуті

Сучасна техніка самобутнього петриківського розпису виникла у ХVII ст. разом з приходом у Петриківку, що на Дніпропетровщині, перших поселенців. З того часу петриківський розпис став невід’ємною частиною українського побуту. Люди, будуючи світлі хати-мазанки, розписували їх пишними квітковими малюнками, створюючи цілий художній ансамбль, адже прикрашався не лише інтер’єр будинку (стіни, піч), але й зовнішній фасад, а ще посуд, весільні скрині, меблі та інше хатнє начиння.

Господарів, чиї оселі не були розписані яскравими орнаментами, в селі не поважали, вважаючи їх морально убогими та не гідними навіть вітань односельців.

Петриківський розпис — це своєрідний декоративно-художній літопис флори та фауни Придніпров’я. Як майстерно селищні художники передають динаміку пташиного польоту, як тонко відтворюють найменші коливання рослин від вітру, як вишукано поєднують світло і тіні!

Секрети петриківського розпису

Основним елементом петриківських орнаментів є квітка — символ пишної природи. Найчастіше шедеври народного мистецтва прикрашають мальви, півонії, айстри, різноманітні польові квіти, а ще ті, які вигадують самі майстри. Так на стінах, полотнах та посуді утворюється свій, особливий світ краси та натхнення.

А яке ж цікаве приладдя для розпису! Пензлики народні умільці виготовляють самостійно — з котячої шерсті, вистриженої з грудей. Завдяки такому інструменту фарба лягає рівно, і орнаменти виходять охайними та легкими. Нерідко малюнок виконується і пальцями.

Цікаво, що фарби для петриківських творів ніколи не змішують. Рожева, жовта, синя, червона та зелена — усі вони покликані вдихнути в малюнок життєрадісність та природну легкість. А оскільки колись фарби нерідко виготовлялися з природних матеріалів, петриківські розписи мали недовгий вік. Тож щороку напередодні великого свята старі малюнки змивали та прикрашали оселі новими барвистими оберегами. Так з року в рік село розквітало новими барвами та чудернацькими візерунками.

Майстри петриківського розпису передають секрети унікального малярства місцевим дітлахам. Техніці створення малюнку навчають змалку, мабуть, тому складається враження, що петриківські розписи наповнені сонцем — є в них щось наївне і чисте, родом з дитинства. Найстаранніших та найдосвідченіших художниць називають «чепурушками», вони і діляться таємницями створення візерунків з наступними поколіннями.

Сьогодення села Петриківка

Сьогодні в Петриківці за власними ескізами та виключно за своїми ідеями працюють 45 майстрів. Особливою популярністю користуються роботи Валентини Деки, Андрія Пікуша, Ніни Турчин, Катерини Тимошенко.

Є в селі і музей народної творчості, де Ти можеш побачити розписні прикраси, картини, предмети побуту. Завітавши до Петриківки, можна не лише насолодитися витворами народних умільців, але й спробувати створити власний шедевр у петриківському стилі та придбати унікальний сувенір друзям та рідним. Петриківські майстрині з радістю погоджуються зробити індивідуальний розпис посуду чи прикрас для всіх бажаючих.