Як народжується книга: секрети виробництва паперу

Але як із величезного дерева виходить красивий зошит, книга або пачка білосніжних аркушів? Розберемося у цьому разом.

Як роблять папір

Папір виготовляють на паперових фабриках. З лісу на фабрику привозять колоди. Найчастіше використовують лісові породи дерев: сосну, ялину, березу — а також евкаліпт, тополю, каштан.

На спеціальному майданчику з колод здирають кору та подрібнюють на друзки. Потім на конвеєрі друзки транспортують до целюлозного заводу, де вони варяться у спеціальному розчині. Внаслідок цього виходить целюлоза — основна сировина для виготовлення паперу.

Цікаво! З одного дерева виходить 2857 учнівських зошитів на 12 сторінок. Однак щоб виростити доросле дерево, потрібно 60 років. Ось чому потрібно обережно користуватися підручниками та зошитами, адже все це — зрубані дерева.

Найбільш економний спосіб отримати деревну целюлозу — механічний. Деревообробне підприємство подрібнює лісоматеріали на тріски і змішує з водою. Так виготовляють папір низької якості — наприклад, для газет.

А от для виготовлення високоякісного паперу — для журналів, книг та брошур — застосовують хімічний спосіб. За допомогою сит друзки сортують за розміром. Далі подрібнена деревина з додаванням кислоти вариться у спеціальних машинах.

Потім целюлоза проходить крізь фільтри і промивається, звільняючись від домішок. На цьому етапі до сировини можуть додати макулатуру, однак перед цим її неодмінно очищують від чорнил.

Наступний етап — додавання клеїв та смол. Перші — відштовхують вологу, другі — запобігають розтіканню чорнил, які часто виготовляються на водній основі. Саме завдяки цим процесам написане у Твоєму зошиті не розмазується і легко читається. Папір для друкування такого проклеювання не вимагає, адже друковані фарби не готують на водній основі.

Але і це ще не все. Далі до паперової сировини додають пігменти та барвники. Наприклад, білий колір паперу виходить завдяки додаванню каоліну.

Після цього паперова маса потрапляє в папероробну машину на стрічковий конвеєр. Тут за допомогою крихітних пористих отворів на сітці та відтискання різноманітними валиками з паперу забирається волога і утворюється суцільна рулонна стрічка.

На етапі «мокрого пресування» папір остаточно висушують, зневоднюють та ущільнюють. Результат — рівна біла стрічка намотується на величезний рулон. Папір готовий! Можна відправляти на книжкові фабрики. Саме там паперове полотно розрізають та створюють книги і зошити.

Дізнатися усі тонкощі виробництва паперу можна з відеоролика.

Як роблять книги?

Якщо Ти полюбляєш читати, Тобі напевне дуже цікаво, як роблять книги. Давай прогуляємося видавництвом та друкарнею, і я розповім Тобі секрети виготовлення книжок.

Після того, як автор напише текст, а редактор видавництва його затвердить, починається процес коректури. Твір перевіряється на наявність помилок. В ідеалі команда коректорів вичитує текст декілька разів. Після цього для книги добираються ілюстрації.

Потім починається верстка. За допомогою спеціальної комп’ютерної програми верстальник обирає формат книги, розмір полів, види та розміри шрифтів, визначає розташування ілюстрацій.

Наступний етап називається кольороподілом. Чи знаєш Ти, що для того, аби надрукувати обкладинку модного журналу, потрібно лише чотири фарби:блакитна, рожева, жовта і чорна? Тож на цьому етапі дизайнер розділяє всі ілюстрації на чотири складові.

Далі виготовляється друкарська форма — цифрове зображення переносять наспеціальну плівку і проявляють.

І найвідповідальніший етап — друкування книги. Фарба за допомогою валиків на друкарській машині розкочується до тоненького шару, подається на друкарську форму, яка обертається і наносить зображення на суцільний виток паперу.

Цікаво! За одну зміну працівники друкарні можуть надрукувати декілька тисяч аркушів.

Далі папір розрізають, фальцюють (згинають) у зошити і зшивають.

Будь-яку книгу важко уявити без обкладинки. Тому наступний етап — створення «обличчя» майбутньої книги. Коли обкладинка готова, її накладають на книжковий блок та підрізають. Якщо виготовляється тверда обкладинка, книгуобрізають до приклеювання на блок.

От і все — книга готова радувати очі захоплених читачів. На власні очі побачити, як роблять книги, Ти можеш у наступному відео.

З чого робили книги та папір у давнину?

Колись не існувало книжок у такому вигляді, в якому Ти бачиш їх на вітринах магазинів чи у бібліотеці сьогодні. А все через те, що люди не вміли їх виготовляти.Замість паперу людство використовувало стіни печер, каміння, посуд, кору дерев тощо.

Пройшли роки, і люди придумали робити записи на вогкій глині. Однак такі книги були занадто важкими, незручними і недовговічними.

Згодом тяжке глиняне полотно змінили книги з телячої або козячої шкури — легкі й практичні. Оскільки першу таку книгу створили у древньому місті Пергамі, «папір» зі шкури тварин нарекли пергаментом.

Однак такий матеріал був надто дорогий, адже щоб створити одну книгу треба було забити багато телят. Тож люди продовжували шукати дешевші та легші способи. І це їм вдалося.

Вздовж річок Африки росте висока болотна рослина — папірус. Про його дивовижні властивості люди здогадалися не одразу. Спочатку рослину використовували при будівництві осель. Та якось один чоловік лагодив свій будинок. Розрізав стебло, витяг волокнисту середину і поклав на сонці. Яким же було здивування чоловіка, коли він помітив, що волокна перетворилися на сухі вузенькі стрічки. А коли він побачив, що папірус ще й добре вбирає фарбу, то зрозумів: на папірусі можна писати! Так з’явилися книги з папірусу.

Але хто ж і коли винайшов папір таким, яким ми бачимо його нині? Дослідники запевняють: пальма першості належить китайцям. Вони додумалися виробляти папір з молодих пагонів бамбука.

Цікаво! …А до того китайці писали на шовку або бамбукових дощечках. Таємницю виготовлення шовку китайці ревно берегли. Проте він був дуже дорогим, а отже — недоступним більшості населення, а бамбук — надто громіздким. Одна дощечка вміщувала всього 30 ієрогліфів. Збереглися відомості, що для того, аби перевезти деякі твори, китайцям необхідний був цілий віз.

Китайські літописи повідомляють, що папір був винайдений у 105 р н. е. Цай Лунем.

«Всякий високо цінує діяльність Цай Луна: він винайшов папір, і слава його живе дотепер...» — говорить літопис.

ІV століття стало переломним в історії виготовлення паперу. Після вдосконалення технології його виробництва папір назавжди витіснив бамбукові дощечки. Нові експерименти довели: його можна виробляти з дешевої рослинної сировини: кори дерев, очерету, бамбука. Останньому китайці були особливо раді: бамбука в їхній країні — хоч греблю гати.

Хоч як намагалися китайці зберегти секрет виробництва паперу, їм це не вдалося. У 751 році під час боротьби з арабами неподалік Тянь-Шаню декілька китайських майстрів потрапили у полон. Від них араби дізналися таємниці створення загадкового товару і протягом п’яти століть вигідно збували його до Європи.

Як не дивно, але європейці останніми з цивілізованих народів навчилися виготовляти папір — у період із 1000 по 1100 р. н.е. Першими запозичили технологію виробництва паперу іспанці, далі — італійці, німці, англійці… Цікаво, що довгий час папір виготовляли не лише з розмочених волокон дерев, але й ганчірок та іншого лахміття.

Першу виробничу машину з випуску паперу промисловим способом винайшли у Франції 1798 року.

На території українських земель виробництво паперу почалося у ХІІІ столітті в Галичі.Однак документально підтверджені відомості про українські папірні дійшли починаючи з ХVІ століття. Дослідники історії української паперової промисловості знайшли матеріали про 200 папірень, що діяли на території України з XVI до початку ХХ століття, що свідчить про високий культурний рівень тогочасного населення.

Замок Радомисль у Радомишлі, Житомирщина — перша в Центральній Україні папірня, збудована у 1612 році.

Нині папір оточує нас усюди, щороку завойовуючи все нові і нові сфери застосування. Саме тому так важливо пам’ятати, що виготовляється він з дерев — лісових ресурсів, яких з кожним роком на планеті катастрофічно меншає.

Дбайливо ставитись до книг, економно використовувати папір, здавати макулатуру, посадити нове дерево — найменше, що може зробити кожен задля збереження лісів. А один винахідливий хлопчик, щоб зберегти лісові насадження, відмовився навіть писати твір. =)

Читай також:

• Секрети тайнопису,
• Баньян — дерево-ліс.