Хто — кращий, а хто — найкращий?

Почнемо з того, що в українській мові є три ступені порівняння прикметників: звичайний, вищий і найвищий. До прикладу: добрий — добріший — найдобріший. Вищий ступінь порівняння вимагає у нас пояснення: добріший за кого? І Микола, і Василь — добрі, проте Василь — добріший.

Якщо ж ми впевнені, що Василь — не просто добра людина, а добріша за всіх на світі, будемо використовувати найвищий ступінь порівняння. Василь — найдобріший.

А тут — слони: великий, більший і найбільший!

Із цим прикладом усе чітко і зрозуміло. Та коли нам доводиться мати справу зі словами «кращий» і «вищий», ми нерідко вживаємо їх неправильно. Орієнтуючись на російську мову, ми кажемо: «вища якість», «кращий університет», маючи на увазі «найвища якість», «найкращий університет».

Пам'ятаймо: у російській мові таке вживання є правильним, узвичаєним: «высшее качество», «лучший университет». Але українській мові воно не властиве. Вживати слово «кращий» у значенні «найкращий» – помилка.

Отже, коли ми хочемо сказати, що Іван — такий розумний учень, що більше ніхто у школі не може з ним позмагатися, то будемо вживати найвищий ступінь порівняння: «Іван — найкращий учень школи».

А ось коли ми просто порівнюємо двох учнів — Івана і Михайла, знаючи, що перший навчається на п'ятірки, а другий — на четвірки, то скажемо: «Іван — кращий учень, ніж Михайло».

Та в жодному разі ми не можемо сказати просто: «Іван — кращий учень» чи «Іван — кращий учень школи».

Розмовляй правильно — будь найкращим знавцем української мови ;)