Портали маленької Краплинки

Вранці, коли Малюк підійшов до ванної, був дуже здивований. Звідти лунали фрази якоїсь розмови.

«Так триває вже не один день! Треба його зупинити!» — почувся один голос.

«Але як саме?» — запитав інший голос.

«Цікаво! Хто ж це може розмовляти у нашій ванній?» — розмірковував хлопчик. — « Мама й тато на кухні, а кіт Планшет коло моїх ніг».

Тому він рішуче відкрив двері, але нікого не побачив.

«Невже мені почулося?» — мовив хлопчик і взяв у руки зубну щітку. Потім Малюк відкрив кран, змочив щітку, наніс пасту і почав чистити зуби. Раптом знову звідкись пролунало: «Він знову за своє. Таки треба його зупинити!»

Хлопчик ще раз уважно оглянув кімнату. І знову не побачив нічого дивного. Лише з полички чомусь впав тюбик зубної пасти. Хлопчик поставив його на поличку, але той знову впав. Тому цього разу Малюк поклав тюбик далі від краю та продовжив чистити зуби. Але ж крізь шум води знову почулися якісь дивні фрази:

— На жаль, я не зміг його зупинити.

— Нічого, я спробую.

Тим часом Малюк закінчив умиватися і вже витирався рушником. Та одна краплинка ніяк не здавалася. Вона стрибала то на носик Малюка, то на його щічки, то на губи і, зрештою, мовила:

— Привіт, Малюче! Цікаво, де поділася твоя спостережливість?

— Яка ще спостережливість?

— Як? Тобі не здалося дивним, що тюбик постійно падав?

Малюк тільки похилитав головою.

— Шкода. Тоді скажи, чи вмієш ти читати?

— Вмію. Тільки не кажи, що зараз тут влаштуєш мені уроки читання.

— Гаразд, уроку читання не буде. Але скажи мені, що написано на тюбику?

— Хіба на ньому щось написано? — здивувався хлопчик.

— Так, є! І саме тому тюбик кілька разів падав. Він хотів, аби ти прочитав його напис. Прочитав і дещо правильно зробив.

— Гаразд, зараз подивлюся, що там написано. З цими словами хлопчик взяв тюбик, покрутив його в руках і прочитав: «Бережімо воду!»

— Краплинко, щось я геть тебе не розумію. То ти говориш про якусь спостережливість, тепер про воду. Що не так?

— Як, що не так? От скажи, як ти чистиш зуби?

— Як, як? Чищу і все.

— А вода у цей час тече?

— То й що? Вона ж нікуди не зникає: з крану — в каналізацію, а далі — у річку.

— І ти вважаєш, що у цьому немає нічого поганого? Тоді мерщій у дорогу! — рішуче мовила Краплинка.

— Ти пропонуєш мені мандрівку? Мандрівки я люблю. Тільки не кажи, що ми будемо пірнати в каналізацію, — перелякано мовив хлопчик.

— Ні, в каналізацію ми не поліземо. Це небезпечно. Але є інші способи мандрувати.

З цими словами Краплинка роздулася, наче мильна бульбашка, і на чомусь зосередилась. Вже за мить друзі були на березі річки.

— От так дива! Краплинко, ти провела нас крізь портал? — поцікавився хлопчик. — Тепер уся малеча буде заздрити мені. А чи можна помилуватися берегами річки та послухати її шум? І поплавати хочеться.

— У нас немає часу на відпочинок, – стримано відповіла Краплинка. – Я маю показати тобі мешканців цієї річки.

— То ми пірнатимемо? — захоплено запитав хлопчик.

Але Краплинка не відповіла. Вона знову на чомусь зосередилася, і хлопчик миттю зменшився до розмірів маленької рибки.

Потім вони опинилися у воді. Спочатку вони побачили мальків — так звуть маленьких рибок. Ті підпливли майже до поверхні води і грілися у сонячних променях.

— Як добре тут засмагати! — раділи малята-рибенята.

— Так, адже вода в цій річці чиста і добре пропускає промінчики сонця. От малята й тішаться!

Потім їм зустрілася зграя форелей, яка смакувала соковитими водоростями.

— Які смачні ці водорості, — мовила одна з форелей.

— Звісно, що смачні, — пояснила Краплинка. — Вода тут чиста, водорості її із задоволенням п’ють і ростуть смачними-пресмачними.

На дні річки Малюк та Краплинка побачили величезних риб, яких називають сомами. Ті солодко спали й пускали величезні бульбашки. Лише один крізь сон мовив:

— Як м’яко тут спиться!

— Звісно, що м’яко, — погодилася Краплинка. — Тут немає ніякого залізяччя, гілля чи скла, а вода чиста-пречиста.

Та раптом звідкись почулося:

— Тривога! Тривога! У нашій річці чужинець!

Малюк перелякано подивився на Краплинку, й вони одразу опинилися на березі.

— Краплинко, хто це був?

— Санітари цієї річки. Вони подумали, що ти можеш накоїти тут біди, от і забили на сполох.

— Санітари? Але я нікого не помітив.

— Вони дуже маленькі. Такі крихітні, що їх можна побачити лише під мікроскопом, — пояснила Краплинка.

— Тобто, зі мною розмовляли якісь невидимі мікроорганізми? — здивовано запитав Малюк.

— Краплинко, і ти з ними дружиш? — обурився Малюк і схопився за голову. — Від мікробів можна лише захворіти!

— Не думаю, що від цих санітарів річки можна захворіти, — зауважила Краплинка. — І хоч вони крихітні, але великі трудівники і пильно слідкують за чистотою у воді. Вони переробляють шкідливі хімічні речовини на безпечні.

— Невже вони вирішили, що я, Малюк, — також якась шкідлива речовина?

— Мабуть, — посміхнулася Краплинка. — Ти ж був крихітним.

І вони розсміялися.

— А в інших річках також є такі санітари? — поцікавився Малюк.

— Звичайно, вони є скрізь: і в струмочках, і калюжках. Але наші санітари не завжди можуть впоратися з усім брудом. Якщо його багато, вони можуть загинути, і річка перетвориться на болото. А в ньому немає місця ні сомам, ні форелям. І смачним водоростям буде там не до вподоби, — пояснила Краплинка.

Малюк уважно подивився на Краплинку, а вона додала:

— Зараз ти сам все побачиш. Але для цього ми здійснимо ще одну мандрівку. Тільки цього разу в минуле.

— В минуле? Там я ще ніколи не був, — зацікавлено відповів хлопчик.

— Тоді уперед, себто — у минуле! Років на сто! — рішуче мовила Краплинка.

Малюк знову взяв Краплинку в долоньки, а та, як і раніше, роздулася наче мильна бульбашка, і невдовзі друзі опинилися на березі іншої річки. Поруч стояв величезний завод. Він пихтів щодуху з усіх труб. Довкола було брудно і стояв неприємний запах. Малюк долонькою закрив носик і відійшов далі, щоб не забруднитися. Та навіть звідти йому було видно, як по річці пливе велика чорна пляма. Вона була ненажерою, ганялася й прилипала до усіх, хто був у річці. Зараз вона переслідувала зовсім маленьку сріблясту рибку. Бідолаха відпливала то в одну сторону, то в іншу, але пляма не відставала. Тоді рибка вистрибнула з води й з останніх сил прохрипіла:

— Благаю: врятуйте!

Думати було ніколи. Малюк швидко підбіг до води й підхопив рибку, а Краплинка тієї ж миті перенесла їх у сьогоднішній день. Тут хлопчик випустив бідолашку у чисту воду.

— От так пляма! Я ледь не загинула. Дякую Вам! — мовила рибка й весело поплескала по воді хвостиком.

Коли рибка відпливла, Малюк запитав:

— Чому у тій річці живе величезна чорна пляма? Невже там немає ваших санітарів?

— Нагадаю тобі, що ми були у минулому. Десь сто років тому на березі річки збудували завод. Вони використовували багато води, а потім скидали її у річки. Але та вода була такою брудною, що наші санітари не встигали навести лад.

— Невже з такою водою нічого не можна зробити?

— Можна. Її очищають. Але цікаво те, що для цього люди залучають тих самих невидимих санітарів. Їм лише створюють комфортні умови. І тоді вони здатні очистити навіть дуже брудні води. А після цього воду випускають у річку. Зрозумів?

— Це я зрозумів. Але мені й досі не зрозуміло, чому ти насварила мене, коли я чистив зуби, а вода з крану текла. Вона ж чистою була і чистою потекла у каналізацію.

— Так, ти сам зізнався, що чиста вода дарма потекла у каналізацію. Запам’ятай: чисту воду треба берегти! Тоді у санітарів буде менше роботи. Тепер згадай напис на тюбику й подумай, як можна зменшити кількість брудної води.

Малюк над чимось задумався й уже зібрався щось відповісти, та раптом помітив, що стоїть біля дверей у ванну. І знову звідти лунає якась розмова:

— Невже й сьогодні дарма тектиме вода?

— Побачимо.

Малюк заходить у ванну. Там знову нікого немає. Він бере в руки тюбик зубної пасти. Ще раз його уважно оглядає і читає «Бережімо воду!». Потім підходить до шафи, бере стакан, наповнює його водою, закриває кран і починає чистити зуби.

І раптом чується: «Таки наш Малюк кмітливий! Він буде берегти воду! Ура!»

Читай також:

• Вірші про здоровий спосіб життя;
• Найвідоміші цілющі джерела світу;
• Найкрасивіші озера світу.