Прислів'я і приказки про природу
Коли востаннє Ти милувався яскраво-палючим заходом сонця? Чи спостерігав, як вітер грається з листочками дерев, а ті — ніби виконують чарівний танок? Або ж знаходив чудернацькі «тваринки» у хмаринках?
Прислів'я про природу
На жаль, сучасні люди перестали помічати всю красу природи. А от в давнину люди постійно спостерігали за сонцем, хмарами, рослинами, поведінкою тварин і птахів, — так виникли народний календар і народні прикмети, а ще — з'явилося багато прислів'їв і приказок про природу.
Природа одному
мати, другому — мачуха.
Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.
Як листя жовтіє, то поле смутніє.
Гріло б ясне сонце, а місяць як хоче.
Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
Як небесна височина, так морська глибина.
Місяць — батько, звізда — мати, сонце — їх дитятко.
Поле має вуха, а ліс очі.
На небо не
скочиш, а в землю не закопаєшся.
Де багато пташок, там нема комашок.
Дасть небо дощ, а земля — жито.
Усе, що з неба падає, земля приймає.
Трава боїться інею, а іній — сонця.
Сонце встане, так і ранок настане.
Верба, як трава лугова: ти її покоси, а вона знов буде рости.
Доки сонце зійде, роса очі виїсть.
Зо світу до ночі сонце не стуляє очі.
Досить одного сонця на небі.
Коли сонечко пригріє, то й трава позеленіє.
Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.
Дощ і сніг на небі не згниють, але на землю прийдуть.
Зібралися тучки в кучки.
Де ростуть верби, там чисті джерела
води.
Де срібліє вербиця — там здорова водиця.
Кожна травинка має свою росинку.
Прислів'я і приказки про природу в різні пори року
Друже, а як Ти любиш відпочивати: засмагати на пляжі й бавитися морськими хвилями чи стрімко спускатися з гірки на санчатах і ліпити снігову бабу? А можливо, міряти чобітками калюжі навесні чи прогулюватися осіннім парком і прислухатися до шурхоту золотистого листя під ногами? Природа така різна і така прекрасна — не важливо, літо це чи зима, весна чи осінь. У кожної пори року своя барва, звуки та своя погода. А якими їх бачать люди — дізнавайся із прислів'їв і приказок про природу в різні пори року.
Літо
Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де
просять, а там, де косять.
Влітку один тиждень рік годує.
Літо на зиму робить.
Літом ногою копнеш, а зимою рукою візьмеш.
Садок літом — як кожух зимою.
Літній день за зимовий тиждень.
Літом овес у трьох кожухах, а вітру боїться.
Діждемо літа та нажнемо жита — поставимо в копки та вдаримо
гопки.
Осінь
В осінній час сім
погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде.
Восени ложка води, а цебер грязі.
Осінь іде, а за собою дощі веде.
Весною горшки порожніють, а восени — повніють.
Літо дає коріння, а осінь — насіння.
Осіння муха боляче кусає.
Покрова землю листом покрива.
Восени й курчата курми будуть.
Зима
Влітку і качка прачка, а зимою і Тереся не береться.
Взимку сонце крізь плач сміється.
Готуй літом сани, а взимку воза.
Зимою сонце світить, та не гріє.
Зимове сонце — як вдовине серце.
Зимне тепло — як мачушине добро.
Зимою сонце крізь плач сміється.
Весна
Весна багата на квітки, а осінь — на сніпки.
Весна днем красна, а на хліб пісна.
Весна ледачого не любить.
Весняний дощ зайвим не буває.
Майська роса коням краще вівса.
Весна відмикає джерела й річки.
Весною все ожива, танцює й співа.
Буває погода в май: худобі їсти дай, а сам на піч тікай.
Прислів'я і приказки про погоду
Землероби, рибалки, мисливці, чумаки постійно перебували просто неба, а тому для них важливо було знати, як змінюватиметься погода. Вони пильно спостерігали за найдрібнішими змінами у природі. А переконатися в цьому Тобі допоможе наступна добірка прислів'їв і приказок про погоду.
Трапляється і такий год, що на день по сім погод.
В погоду і
смутний повеселіє.
Місяць — срібло, а червоне сонечко — золото.
Майська роса коням краще вівса.
Багато снігу —
багато хліба.
Не всі хмари із
собою дощ несуть.
Буде дощичок —
будуть і грибки.
По краплі дощ, по росинці роса.
Дощ у посуху — золотий дощ.
Усе, що з неба падає, земля приймає.
Трава боїться інею, а іній — сонця.
Буває погода в май: худобі їсти дай, а сам на піч тікай.
Дощ вимочить, сонечко висушить, буйні вітри голову розчешуть.
Мороз не велик, та стоять не велить.
Вночі тріщить, а вдень плющить.
Блискавка блисне — й камінь трісне.
До першого грому земля не розмерзається.
Грім гримить — хліб буде родить.
Буде дощичок — будуть і грибки.
Що може вродить камінна гора, коли в їй води нема!
Оце дощ глухий: не йде, де просять, а йде, де косять, не йде,
де чорно, а йде, де вчора.
Як сіно косять, то дощів не просять — самі йдуть.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Коли сніг іде — не холодно; холодно, коли він тане.
Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому.
Читай також:
Прислів'я і приказки про природу
Щоб залишити коментар авторизуйтесь
Коментарі: