Як вітають один одного в різних країнах світу?

Збираючись у далеку подорож, не забудь вивчити хоча б елементарні правила поведінки, прийняті в екзотичній країні. Шанобливе привітання — перше, що не лише забезпечить хороший настрій Тобі та оточуючим, але й допоможе завести нових друзів.

У Гренландії прийнято «цілуватися» носами, притискаючи верхню губу і ніс до обличчя (носа, щоки чи лоба) іншої людини. Щоправда, таке вітання прийнятне лише між близькими, і аж ніяк — між незнайомцями. Зустрівшись, гренландці кажуть: «Прекрасна погода!» — навіть якщо на вулиці –40 °С. Тертя носами у якості вітання поширене і в Новій Зеландії.

Якщо Тобі пощастить побувати у Тибеті, приготуйся дивуватися: там замість традиційного українцям рукостискання перехожі показують один одному язики. Традиція походить з ІХ ст. — часів правління царя Ландарми, гонителя буддизму, у якого, за переказами, був чорний язик. Тибетці боялися, що Ландарма може переродитися. Аби довести, що Ти не народжений через багато століть жорстокий цар, маєш показати зустрічному язик.

У кенійському племені масаїв перед тим, як подати зустрічному руку, потрібно на неї плюнути. А ще представники племені можуть вітатися, високо підстрибуючи. Незвичайна традиція походить від військового танцю «адуму», вкінці якого воїни стають в одну шеренгу та починають змагання зі стрибків у висоту.

В Африці досі є племена (як от зулуси), у яких замість вітання користуються словами «я тебе бачу».

Якщо Ти збираєшся привітатися зі своїми французькими друзями, не забудь про знаменитий «la bise» — подвійний поцілунок в обидві щічки. Французи обожнюють цілуватися при зустрічі та надсилати від одного до п’яти повітряних цілунків.

Філіппінці виявляють повагу до старших, нахиляючись і притискаючи лоб до їхньої правої руки. А якщо Ти ще й шанобливе «Mano Po» ( «Дозвольте вашу руку, будь ласка») скажеш, можеш розраховувати на особливу прихильність.

У Лапландії при зустрічі прийнято тертися носами. Врахуй це, якщо плануєш провести Різдво на батьківщині Санта-Клауса. А от ескімоси злегка вдаряють знайомого по голові та плечах (щоправда, так вітаються лише чоловіки).

А якщо Тебе занесе до Китаю, не забудь: там вітаються, кланяючись одне одному із витягнутими вздовж тіла руками, або обмінюються дивними для європейця репліками: «Чи поїли ви сьогодні рису?» «Так, дякую, а ви?» Насправді ж нікого не цікавить, чи снідав Ти зранку — це просто данина традиціям.

У японців вітання — цілий ритуал. Жителі країни, де сходить сонце, кланяються одне одному, більше того — мають три різновиди поклонів: «секерей» — найнижчий поклон, застосовується для найшановніших гостей; середній — під нахилом 30 °; легкий — під нахилом 15 °, в знак дружнього вітання. Вклоняючись, японці промовляють: «День настав».

Традиційне вітання в Індії (славнозвісне Namaste) має такий вигляд: людина з’єднує долоні, притискає руки до грудей і легенько нахиляється. Слово «Namaste» походить із стародавнього санскриту і означає «Я кланяюсь Тобі».

Цікава звичка вітатися існує у Замбезії: там зустрічному аплодують, злегка присідаючи. А от в Самоа (острівна країна у Тихому океані) зустрічні обнюхують один одного.

Традиційне вітання жителів Ботсвани — «Пула» — перекладається як побажання: «Нехай іде дощ!» Не дивно, адже значну територію цієї африканської країни займає пустеля Калахарі.

В Арабських країнах схрещують руки на грудях, а представники деяких індіанських племен знімають взуття при зустрічі. У Конго протягують на зустріч друзям руки і дмухають на них.

Дуже красиво вітаються у Таїланді. Називається таке привітання «Вай» — долоні складають разом і підносять до грудей чи обличчя, легко вклоняючись.

А якщо Ти потрапиш у гості до монгола, будь на сторожі: запрошуючи в дім незнайомця, господарі дарують їм хаду — довгий відрізок шовку чи бавовни. Візьми її двома руками і злегка вклонися. Прийняти дарунок однією рукою — вершина неповаги.

Читай також:

• Вікторина: Чи готовий Ти подорожувати?
• Тест: Обери супутника
• Дванадцять грандіозних подорожей