Казковий вечір
Розсипалися-розлетілися світом зорі… На небі вони сяють далекими блискучими вогниками, а на Землі — сріблястими іскорками снігу. Хатинки тісняться на морозі, дерева у сутінках цвітуть білим інеєм — на землю тихо спускається казковий вечір.
Із неба вечором
зимовим
Все опадають зорі
білі
І краєвидом цим
чудовим
Замилувались
заметілі.
Цвітуть дерева
біло-сіро,
Убрались, наче
наречені,
Та іній їм плете
несміло
Вже срібні коси,
не зелені.
Вечірню зірку я
чекаю,
А на Землі зірок
багато.
І я виходжу,
поспішаю
Собі хоч пригорщу
набрати.
Земля, мов небеса,
палає
Сніжинок ясними
вогнями.
А небо теж зірками
грає.
Це світло бродить
між світами.
Одна до одної
хатини
Попритулялися
близенько.
У ці морознії
хвилини
Лиш гріються собі
тихенько.
Двічі:
А вікна десь
далеко сяють
І не страшні їм
сніговії.
Тепла на душу
навівають,
Одразу усмішка
ясніє.
Слова:
Вероніка Матвійчук
Музика :
Михайло Назарець
Виконує:
Ольга Лиманець
Казковий вечір
Щоб залишити коментар авторизуйтесь
Коментарі: