Новорічні пригоди Петрика і Катрусі. Сценарій новорічного ранку

Новорічні пригоди Петрика і Катрусі. Сценарій новорічного ранку

Під Новий рік відбуваються справжні дива! Ти теж колись усю ніч не спав, аби на власні очі побачити Діда Мороза? Петрику та Катрусі з цієї новорічної казки це вдалося! То який же він, справжній Дід Мороз і які бажання виконує?

947 0

(для учнів 1–3 класів)

Дійові особи:

  • Петрик
  • Катруся
  • Мама
  • Дід Мороз
  • Снігуронька
  • Шрек
  • Фіона
  • Віслюк
  • Кіт у чоботях
  • Ельза
  • Анна
  • Олаф
  • Свен
  • Маша
  • Ведмідь
  • Зайці
  • Білки
  • Вовки

Дія перша

Діти разом з мамою прикрашають ялинку.

Петрик: Мамо, а чому ми прикрашаємо саме ялинку?

Катруся: А ти що хотів прикрашати: яблуню чи дуба? От насмішив.

Мама: Є багато переказів, чому саме ялинка стала новорічним деревцем. Зараз я одну з легенд вам розповім.

Коли у Віфлеємі народився Ісус, на небі запалала нова яскрава зірка, і всі поспішали провідати маленького Спасителя: і люди, і звірі, і рослини. Вони хотіли привітати його та щось подарувати. На радісну подію поспішала з далекої морозної півночі і Ялинка. Вона прийшла останньою і соромилась зайти всередину. Всі перешіптувались і врешті-решт запитали її, чому вона не заходить. Ялинка відповіла, що їй дуже хочеться зайти, проте їй нічого подарувати Сину Божому, а ще вона боїться вколоти його своїми голочками. Тоді рослини поділились з Ялинкою своїми дарами — яблуками, горіхами, квітами, і Ялинка розквітла. Вона дуже зраділа, подякувала всім і тихо підійшла до немовляти. Ісус посміхнувся, побачивши таку красу, і тоді над її верхівкою ще дужче засяяла Віфлеємська зірка.

Петрик: Яка гарна легенда!

Катруся: Так. І мені сподобалась.

Мама: А ще кажуть, що у Віфлеємі на Новий Рік завжди ішли дощі. Звідти і традиція прикрашати ялинку, що символізує вічне життя, дощиком.

Петрик: Мамо, а Дід Мороз і Снігуронька також з тих часів? Я ж думаю, чого вони такі старенькі і лежать у нас в коробці?..

Катруся: От дивак. У нас лежать іграшкові Дід Мороз і Снігурка. А взагалі вони казкові персонажі. Проте я в них не вірю.

Петрик: Ні. Вони справжнісінькі.

Катруся: Аякже! Дід Мороз — це переодягнений тато чи дядько Вадим.

Петрик: Ні! Дід Мороз існує! Мамо, скажи їй! Правда, ж він існує?

Мама: Існує усе те, у що ми щиро віримо. Я вірю, що у новорічну ніч трапляються різні дива. І якщо дуже-дуже захотіти, то можна побачити і Дідуся Мороза і Снігуроньку та їхніх помічників.

Петрик: Я вірю, що Дідусь Мороз і Снігуронька обов’язково до мене прийдуть. У новорічну ніч.

(Лунає тихенько пісня «Щедрик». Мати сідає з дітьми на стільчики. Щось шепоче їм, і вони засинають).

Дія друга

Шрек, Фіона, діти вдягають ялинку. Діти Шрека намагаються начепити на ялинку пряничного чоловічка. Той відбивається.

Фіона:

Новий Рік, Новий Рік,

Скоро прийде Новий Рік!

Скільки треба ще зробити,

І хатину прикрасити.

Все прибрати, зготувати,

Друзів треба погукати.

Шрек:

Друзів треба погукати?

Ти лиш вийди на поріг,

Скажи: «В мене є пиріг!» —

І тебе зіб’ють із ніг,

Кіт, віслюк, єдиноріг.

Віслюк:

Добрий день у вашій хаті.

Ви хотіли нас гукати?

Ми прийшли усі гуртом,

З медом, пивом, гарбузом,

Будем в вас відпочивати,

Новий Рік будем стрічати.

Шрек: Тільки цього мені бракувало. Ану геть звідси. Новий Рік — це сімейне свято, а не балаган.

Фіона: Шреку, ну що ти? Разом же веселіше.

(Заходять казкові герої: троє поросят, кіт у чоботях, миші. Усі прикрашають ялинку. Звучить пісня «Hallelujah». Потім з’являються Петрик і Катруся.)

Петрик:

Як тут вас усіх багато,

І яке прекрасне свято,

Та не бачу я одного,

Персонажа головного,

Де Дідусь Мороз, пакунки,

Гарна торба, подарунки?

Кіт у чоботях:

Хто такий той Дід Мороз,

І чому шукаєш в нас?

Катруся:

Дід Мороз живе далеко,

І знайти його нелегко.

Та не буде свято святом,

Якщо їх не погукати.

Дід Мороз везе пакунки,

Гарним дітям подарунки.

А Снігуронька маленька

Всім співає веселенько!

Шрек: То цей ваш Дід Мороз щось на кшталт доброї феї-хресної, так? Та також любила подарунки роздавати. Заледве здихались її.

Фіона: Шреку, ну що ти? Можливо, їм справді потрібна наша допомога. Але якщо чесно, то ми не знаємо, як вам допомогти, бо про вашого Дідуся Мороза ніколи і нічого не чули.

Віслюк: Шреку, Фіоно, ви все переплутали. Дід Мороз — це не фея-хресна. Це — Санта.

Кіт у чоботях: А навіщо його шукати ? Він сам приїде на санчатах і привезе усім подарунки. Хоча, якщо дуже хочете його знайти, то пошукайте у Ельзи з Анною, у Норвегії.

Петрик: Дякуємо!

(Діти йдуть зі сцени а всі персонажі продовжують прикрашати ялинку)

Дія третя

Анна, Ельза, Олаф, Свен кидають сніжки один в одного. Лунає музика з мультфільму «Холодне серце».

Олаф:

Як добре, коли в нас зима.

Як добре кидатись сніжками.

І потихеньку, крадькома,

З’їжджати з гір знайомими стежками.

Ельза:

А ще коли мороз і заметіль

Малює на вікні рівненькими стіжками,

Як гарно поринати в сон

З напрочуд дивовижними казками.

Анна:

А я люблю змахнути рукавом

Й посипати пухнастії сніжинки.

Зібрати віхолу й хурделицю в одно,

Й задути всі озера до твердючої скоринки.

А потім на санчатах й ковзанах

Кататись до ясної в небі зірки.

І дарувати дітям на Різдво,

Чудові іграшки до Новорічної ялинки.

Свен:

А я люблю весну, травичку і тепло,

Сніжок — лиш трішки, на різдвяні свята,

На річку глянути, що вся зробилась, наче скло

І всіх вас покатати на санчатах.

Ельза: Анно, а давай будемо в палаці наряджати ялинку. Запросимо дітей і відсвяткуємо Новий Рік!

Анна: Я не проти. Але у моєму крижаному палаці дуже холодно. Може, давай у нашому палаці, де ми провели усе дитинство і маємо стільки приємних спогадів про той час.

Ельза: Як гарно ти придумала!

(З’являються Петрик і Катруся.)

Ельза: Анно, дивись, ми тільки вирішили з тобою запросити дітей, а вони вже тут. Дітки, якщо ви на ялинку, то ще не час. Ми її ще не прибрали.

Петрик: Ні. Ми шукаємо Дідуся Мороза і Снігуроньку.

Анна: Що за Дідусь Мороз?

Катруся: Він живе на Північному полюсі.

Петрик: Без нього у нас не починається жодне новорічне свято.

Свен: Я знаю, де він живе. У нього служили мої брати.

Катруся: То, може, ти допоможеш нам його знайти?

Свен: Я боюсь, що він уже почав розвозити дітям подарунки.

Петрик: То як же нам його знайти?

Свен: Давайте помандруємо до Маші й Ведмедя. Вони до полюсу найближче. Можливо, він там спинився, і ми його наздоженемо.

(Петрик, Катруся і Свен беруться за руки і зникають за кулісами. А Ельза, Анна і Олаф прикрашають ялинку).

Дія четверта

Маша, Ведмідь, зайці, вовки, білочки, Дід Мороз і Снігуронька.

Дід Мороз: Ну, друзі, незабаром розпочнеться Новий Рік! Він обов’язково має бути кращим, ніж цей, що минає. Розповідайте, як ви провели його, що доброго зробили? Може, хтось вивчив віршик і хоче його розповісти?

Маша: Я, я хочу розповісти.

Дід Мороз: А ти не бешкетувала увесь рік? Ти гарно себе вела?

Маша: Так!

Дід Мороз: Ну добре, розповідай!

Маша:

В Новий Рік зійшлись звірята

Круг ялинки танцювати:

Заєць, білки рудолиці,

Вовк, ведмедик і лисиця.

Навіть в нірках їжаки

Настовбурчили голки

І набрали подарунки,

Щоб прикрасити ялинку!

Дід Мороз: Гарний віршик. Снігуронько, ми можемо дати Маші подарунок.

(Підходять по черзі дітки, вбрані в костюми зайчика, вовка, лисиці. Усі розповідають вірші. Потім на сцені з’являються Петрик і Катруся.)

Петрик: Дід Мороз! Я знав, я вірив, що він існує!

Катруся: Так! Я бачу!

Петрик:

Дід Мороз, я в тебе вірю!

І я знаю, що ти — є!

Ти коли до нас приходиш,

Справжнє свято настає!

Золотом горить ялинка,

Веселіє дітвора,

І заглядає в торбинку,

Що стирчить ген там, з кутка.

Там, напевне, є машинка,

М’яч один, а може, й два.

Та найкраще всіх дарунків

Добра посмішка твоя!

Дід Мороз, звертаючись до Снігуроньки: Дивись Снігуронько, це Петрик і Катруся. А як ви тут опинились, у цьому казковому лісі?

Петрик: Ми прийшли тебе шукати. Я завжди вірив, що ти існуєш, і що ти справжній чарівник!

Дідусь Мороз: Дякую за віру. Проте цей рік я не піду до дітей з подарунками. Я вітаю лише казкових героїв.

Катруся: Але чому? Тобто як? Невже Нового року не буде?

Дід Мороз: Новий рік буде, але без мене і Снігуроньки. Ви не вірите в нас, а ми не віримо вам.

Дід Мороз:

Все змінилось, всі змінились,

Добрі справи відмінились.

Глянеш тихо навкруги,

Люди ніби вороги.

Не всміхнуться, не зрадіють,

Ні про що добре не мріють.

Не піднімуть котенятко,

Що тримає хвору лапку.

Не дадуть поїсти псині,

Не допоможуть дитині.

Хіба їм потрібне свято?

Дід Мороз, Різдво, санчата?

Я залишусь тут, у казці,

Де ніхто не носить маски.

Друг — то друг, а ні — то ні,

Правда — добре , ні — брехні!

Катруся: Дідусю, але ж тебе чекають мільйони дітей ! Вони вірять в тебе!

Дід Мороз: І ти віриш? А хто казав, що мене не існує? І що Дід Мороз це перевдягнений тато чи дядько Вадим?

Катруся: Але ж…

Дід Мороз: Я показуюсь лиш тим, хто вірить у казковий світ, хто робить добрі справи, і бажає подарунка не так для себе, як для когось іншого. Я виконую бажання, якщо просять вилікувати хворого родича або домашнього улюбленця, або просто виконую най-най-найзаповітнішу мрію! От щоб ти хотіла знайти під ялинкою?

Катруся: Я б хотіла платтячко рожеве і ляльку, і…

Дід Мороз: От бачиш! Безліч бажань, а справжнього — жодного…

Катруся: Дідусю, я зрозуміла. Якщо можеш, зроби так, щоб моя подруга Наталка швидше стала на ноги. Вона впала і зараз лежить в гіпсі. Допоможи їй одужати!

Дід Мороз: Я обов’язково спробую допомогти! А ти Петрику, що хочеш?

Петрик: Вмов, будь-ласка, батьків, щоб вони дозволили забрати з притулку маленьке чорненьке цуценя. Я так хочу мати песика!

Дід Мороз: Я спробую… І якщо ви кажете, що мене чекають, отже, нам пора в дорогу! Снігуронько, готуй санчата! Ми їдемо розвозити подарунки! А вам пора додому. З новим Роком!

Дія п’ята

Діти разом з мамою заглядають під ялинку, і звідти вискакує маленьке чорненьке цуценя.

Петрик: Я знав — він існує!

Автор: Олена Висоцька

Читай також:

Помітили орфографічну помилку? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Рейтинг

947 0

оцінити публікацію

Додатив замітки

Новорічні пригоди Петрика і Катрусі. Сценарій новорічного ранку

Щоб залишити коментар   авторизуйтесь

Коментарі:

Немає результатів.