Як відзначають Святвечір в Україні?

Адже навіть у нас, в Україні, на сході і на заході, в центральній та північній частинах святкують по-різному: хтось колядує ще звечора, інші зранку 7 січня, одні готують кутю з пшениці, інші з рису…

Усі ми різні – і традиції у нас теж різні, але ми українці. А тому повинні поважати і себе, і свій народ, повинні шанувати і примножувати давні традиції нашого народу незалежно від того, дотримуємося ми їх чи ні.

А, чесно кажучи, український народ страшенно багатий на різдвяні звичаї. Варто розпочати з того, що кожного року Різдву передує чотиритижневий піст. До свята будь-яка господиня намагається прибрати в оселі, прикрасити її рушниками та килимами.

Здавна на покуття урочисто ставили запалену свічку чи лампадку та дідуха. Не знаєш, що це? І не дивно. Я теж нещодавно дізнався, що влітку чи на початку осені, коли закінчуються жнива, залишали один сніп із колосків жита чи пшениці. От він і є символом зимових свят, і саме йому відводять найпочесніше місце в оселі – покуття.

Друже, зверни увагу на різдвяну погоду. З давніх часів їй надавали особливого значення. За нею визначалася врожайність прийдешнього року. У Святвечір всі, хто були посварені, мирилися, тому що серця людей і атмосфера кожної оселі були сповнені спокоєм, радістю, любов’ю, дружбою і миром.

Господиня з самого ранку починає готувати святкові страви. Їх повинно бути 12, рівно стільки, скільки було учнів у Сина Божого. Накриваючи на стіл, його треба посипати сіном на згадку про вертеп і ясла, а вже потім стелити скатертину. І лише коли на небі з’являється перша зоря, сім’я сідає за стіл вечеряти.

Вживати скоромне, тобто м'ясо, рибу, молочні продукти, можна з початком Різдва, 7 січня. В цей день вся родина збирається разом, діти їдуть до своїх батьків, онуки до бабусь і дідусів. Різдво – це справжнє родинне свято. Ходити в гості краще після обіду. Дуже важливо, щоб першим до хати ввійшов хлопчик чи чоловік. Вважається, що вони принесуть у дім щастя, добробут і благополуччя.

Ну, і яке ж Різдво без колядки? Традиційно ватаги молоді та дітей, а часом і дорослих, у цей святковий день або ж у його переддень ходять від хати до хати, сповіщаючи усіх про народження Ісуса Христа і прославляючи його.