Традиції відзначення Святвечора

Ранок. Тихо. Але в кожній хаті кипить робота. Бо ж наближається Святий Вечір. А завтра, сьомого січня, і Різдво постукає у віконце.

Перша вечірня зоря сповіщає людям про велике диво — народження Ісуса Христа.

Отже, можна починати святкову вечерю.

З першою зіркою в небі на столі застеляють нову скатертину і запалюють свічку. Традиційно готують 12 пісних страв – кутю, борщ із грибними вушками, вареники з картоплею і капустою, рибу, квасолю, голубці, узвар та інше.

У Святвечір за столом збирається вся родина. Не годиться спізнюватись до святкової вечері, бо цілий рік будеш блукати в дорозі. Під час трапези не можна виходити з-за столу та голосно розмовляти.

Господар вносить Дідуха або Діда (сніп жита чи іншого збіжжя), вітає всіх домашніх із Святим Вечором та Різдвом — і ставить Дідуха на покутті — почеснім місці, підстеливши сіна. Першу ложку куті господар підкидає до стелі: «Щоб так ягнята стрибали, як ця пшениця скаче від землі до стелі!». Другу ложку куті підкидає: «Щоб телята рикали так, як це зерно стрибає від землі до стелі». А третю : «Щоб бджоли роїлися».

Родина пригадує тих, хто далеко від домівки чи відійшов у вічність.

Після святкової вечері молодь в національних костюмах виходить на вулиці, збирається разом та починає колядувати. В народі кажуть: «Коляда йде».

Колядники співають під вікнами та викликають господарів на вулицю. З їх дозволу молодь розігрує невеличку виставу, де зазвичай головною героїнею є Коза — символ добра і достатку. «Нова радість стала, яка не бувала — звiзда ясна над вертепом вночi засiяла, » — співають колядники.

Після гучних колядок все затихає, і наступає свят-вечірня тиша. Діти, набавившись, лягають спати. А батьки в напівтемряві, при вогнику свічки, тихо співають: «Бог Предвічний народився...»