Зворушливі вірші вчителям до Останнього дзвоника

Подякуй дорогим наставникам за їхню нелегку вчительську працю — присвяти їм теплі рядки віршів на Останній дзвоник. А Пустунчик з радістю тобі допоможе.

Лови добірку щирих віршів вчителям до свята прощання зі школою!

Прийшла пора з гніздечка відлітати

Ну, от і все… Закінчились уроки
І перед нами зараз сто доріг.
Ми зробимо останні наші кроки
І свій шкільний покинемо поріг.
Уже назавжди. Ми повиростали,
А тут дитинства нашого пора.
Цієї миті ми усі чекали,
Та в школі все для нас було, мов гра.
Тут сміх і радість, щирі друзі, мрії,
Пісні веселі, перші почуття.
І сподівання чисті, і надії,
І світлі роки нашого життя…
А далі в кожного уже своя стежина,
Свій вибір, доля і свої путі.
Та в серці школа лишиться єдина,
Її ми не забудемо в житті.
Бо тут ми світ цікавий пізнавали,
Дружити вчились, жити між людьми…
Тут дужі клени листячком шептали.
Росли в теплі, в добрі й любові ми.
Прийшла пора з гніздечка відлітати,
Прийміть уклін доземний, вчителі.
Ми хочемо сьогодні вам сказати,
Що ви — найкращі люди на Землі!

(Надія Красоткіна)

***

Учителю! Вклонюсь доземно
Перед великим іменем твоїм.
Вже проросли оті маленькі зерна,
Що ти посіяв в серденьку моїм!
Учителю! Ти — наче нездоланність,
Крізь все проносиш іскру доброти,
Щоб засвітити в серденьку дитячім
Вогонь священний розуму й краси.
Учителю! Невже ти не втомився
У юні душі класти щось нове?
Для цього ти на світі народився,
В навчанні є покликання твоє.
Учителю!
І слів не підібрати
Епітетів, метафор, порівнянь,
Щоб вдячності рядочки проказати
За все, що ти так щиро віддавав.
Учителю!
Прекрасного ти гідний,
Бо вибрав у житті свою мету.
Від імені усіх кажу «Спасибі!»
За твою працю вчительську, святу.

***

Шкільне дитинство дзвоником злетіло.
Доросле починається життя.
Щойно всім свідоцтва нам вручили —
Путівку в невідоме майбуття.
Бувало, біля дошки ми німіли,
Забувши теорему чи вірші.
Спасибі, що ви лагідно сварили,
Шановні, дорогі учителі.
Та кожним роком впевненішим кроком
Ми переходили із вами з класу в клас.
За ваші ласку і за нас тривогу
Ми полюбили щиро й ніжно вас.
За те, що ви були за батька й матір,
Учили жити чесно на землі,
Що нам не поспішали двійки ставить,
Спасибі, дорогі учителі.
Вже позаду залишилися уроки.
Екзамени нам більше не складати
Минуло 11 шкільних років,
І нам сьогодні хочеться сказати,
Що будемо ми чесно в світі жити,
Творити, мислити, як ви учили нас,
Свій край безмежно й віддано любити,
Як робить це щодня будь-хто із вас.

Спасибі вам, учителі!

... Дзвенить дзвінок. Учитель в клас крокує
З журналом під рукою на урок.
Любові в його серці не бракує
Для тих очей дитячих, як зірок,
Що з свого світу в душу заглядають,
Чекаючи уваги й теплоти.
Й на те, про що очей зірки питають,
Учитель має честь відповісти!
Що ж можемо в святковій ейфорії
Учителям сказати щиро знов?
Спасибі за дитячі світлі мрії!
Подяка вам, шановні, за любов!

(Тетяна Чорновіл)

Вірш про випускний та випускників

Ідуть роки, летять хвилини,
Біжить нестримно дикий час.
Та весь цей вечір, безсумнівно,
Не згасне в пам’яті у нас.
Веселий сміх чи сум незримий — 
Минув шкільний останній рік. 
І розуміти якось дивно,
Що ти сьогодні випускник.
Чудовий бал і вальс останній, 
А далі — самостійний крок. 
І хоч прощатись так печально, 
Чекає інший нас урок.
І всюди пахнуть різні квіти, 
А поруч рідні,
Та завтра ми уже не діти,
І точно вже не школярі.
Сьогодні нам сміються зорі,
І сонце теж для нас зійде. 
Іти в життя ми вже готові, 
Тож хай нас щастя поведе!

(Наталія Твердун)

Одягну сорочку-вишиванку

Одягну сорочку-вишиванку...
Я хвилююсь, як в житті ніколи.
Бо сьогодні, весняного ранку,
На останній дзвоник йду до школи.
А назустріч сонечко сміється,
І тріпочуть листячком тополі.
І зібрався світ увесь, здається,
На врочисте свято в нашій школі.
Йде до школи стежечка знайома,
Мами нас по ній колись водили,.
Тут нам кожна квіточка відома, —
Підлітками бігали й ходили...
Тут ми наші весни зустрічали,
І душа дитинна наша квітла.
Пору юності ці стежечки вітали
І вели до радості і світла.
От і збігли непомітно роки,
Наче й не було їх, пролетіли.
Робимо в життя нове ми кроки,
До якого прагнули й хотіли.
Зустрічай нас, небо синьооке,
Зустрічай нас, майбуття щасливо.
І не будь, життя, до нас жорстоке,
Подаруй нам радість, світле диво!

(Надія Красоткіна)

Тепер, ніби птахи, гніздо покидаєм,
Щоб пізнати життя й дивосвіт.
Прощавай, рідна школо, ми вже відлітаєм —
Нам бентежних сімнадцять літ!
Тут лишаєм дитинство і спогади чисті.
І йдемо в невідомі світи.
Рідна школо! По-доброму і урочисто
Рідним вогником з вікон світи!
Ми виходимо звідси вершини долати
Та робити нові відкриття.
Рідна школо! Ми будем тебе пам’ятати
Кожен день, кожен раз — все життя!

***

Звідсіль, від шкільного порога
Відправимось ми у політ.
Нас виведе світла дорога
В широкий і радісний світ.
Натхненно ми будем летіти
До мрій заповітних в житті.
І школа нам буде світити,
Мов зірка ясна на путі.
Бо ми не забудем ніколи
Уроки тепла й доброти.
У нас все найкраще — від школи.
Тож завжди нам сонцем світи!
Спасибі за мудрі уроки,
Простіть за непослухи нас.
В життя ми вже робимо кроки,
І нам відправлятися час.

***

В дитинства радісні роки
Вели до школи нас стежки,
Щоб знань отримали запас.
Тепер ми тут — в останній раз!
Правдиву мудрість настанов
Нам вчителі дарують знов,
Любов і щирість без прикрас.
В щасливу путь! В останній раз!
Вітання, квіти запашні…
Та трішки посмішки сумні,
Бо на подвір’ї школи клас
Зібрався вже останній раз.
З життєвих непростих доріг
Ще звернем на шкільний поріг,
Та день знаменний цей для нас:
Ми школярі… в останній раз!
Лінійка. Привітання. Сміх!
Лунає дзвоник не для всіх!
Це свято — нам! Спинися час!
Нехай дзвенить! В останній раз…

Читай також:

• Вітаємо випускників з Останнім дзвінком,
• Пісенька про канікули,
• Шкільний дзвіночок з паперу.