Як святкують Водохреща

Ще б пак! Адже саме увечері 18 січня, напередодні останнього різдвяно-новорічного свята — Водохреща — відзначається «другий Святвечір» або «Голодна кутя».

Як і напередодні Різдва, сьогодні увесь день прийнято постити, тож на вечерю здавна подавали тільки пісні страви: смажену рибу, вареники з капустою, кутю, гречані млинці та узвар.

Після святкової трапези діти в Україні традиційно «проганяли кутю», промовляючи:

«Тікай, кутя, із покуття, А узвар — іди на базар. Паляниці, лишайтеся на полиці, Щоб покинути кожух.»

Потім батько присмалював дітям чуби — «щоб вовка не боялися». :) Мабуть, саме звідси і походить відома Тобі приказка «не бачив Ти ще смаленого вовка».

Коли на вулиці ставало зовсім темно, з хати в садок виносили «дідуха» та спалювали його, немов розправляючись із зимою. А попіл від нього дівчата виносили на город, «щоб огірки родили».

У надвечір’я Богоявлення (Водохреща) та 19 січня віруючі святять воду. Зранку чоловіки йдуть до річки чи ставка, вирубують з льоду хрест, ставлять його поруч з ополонкою і обливають червоним буряковим квасом.

Під обід священик, виголосивши молитву, освячує воду, занурюючи в ополонку срібний хрест.

Вважається, що у день Водохреща вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і навіть тварин.

Дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними.

А що вже прикмет існує про Водохреща! Ось деякі з них:

«Якщо в переддень Водохреща на деревах багато інею, рік буде врожайним».

«Якщо в Богоявленську ніч небо чисте — буде багато гороху».

«На Голодну кутю був сніг — буде й гречка».

«На Водохреща йде лапатий сніг — на врожай».

Після Водохреща традиційно починався новий весільний сезон. Молодь збиралася на вечорниці, сім’ї ходили один до одного в гості. Всі веселилися в метою наближення весни.