Багрянка — фея осені

Казка

А ви знаєте, де живе Осінь? Там, де білосніжні хмарки торкаються землі. Де рум’яне золотаве Сонечко лягає спати. Саме Сонечко дарує Осені фарби: червоні, багряні, жовті, помаранчеві…

Добра і привітна була дівчина Осінь. Волосся багряне, сонечком налите, калиною заквітчане і в коси заплетене.

Кожного приголубить, кожному привітне слово скаже. Зайчикам-пустунчикам від реп’яшків шерстку почистить, ще й за вушком полоскоче, що ті від задоволення аж лапками тупотять. Їжачкам та білочкам допомагає до зими підготуватися: кому грибочків піднесе, кому — горішків. А ведмедику-ласунчику — диких соковитих яблук. Ох і полюбляв же ведмедик яблука! Аж плямкотів від такої смакоти!

Всі полюбляли дівчину Осінь: і птахи, і звірі, і рослини. За добре серце та багряні коси називали її лагідно Багрянкою.

Швидко час плине. Вже й середина осені промайнула. Час сонячні фарби брати та ліси, поля, міста і села фарбувати: золотавим — липу, червоним — клен та берізку, а ще дуб та вишню, тополю, осику, каштани… Роботи багато.

Заплела Багрянка коси, розправила свого жовтого фартушка, вже й пензлі до рук взяла. Аж раптом наскочив сильний вітер, залетів у відчинене віконце і… з полички до долу впали відерця з сонячними фарбами: червона, жовта, помаранчева. Густа фарба розтеклася і змішалась у незрозумілого кольору калюжу.

 — Ох! — сумно промовила фея осені, обхопивши голову долонями, — Що ж тепер робити? Як ліс фарбувати? Як пору року рятувати?

І по щічкам покотилися сльози. Плакала Багрянка. Плакали хмарки. Сльози кап-кап-кап. Дощик кап-кап-кап.

Аж раптом дівчина зіскочила зі свого стільця і підбігла до відчиненого вікна. Їй здалося, що вона почула якийсь дивний звук. Постояла трішки.

 — Ні. Мабуть, і справді почулося.

І тільки-но Багрянка хотіла зачинити вікно, як десь з височини долинув тихий гуркіт: «Вж-ж!».

Спочатку його було ледве чути, та з кожним разом оте «Вж-ж! » ставало дедалі голоснішим. А потім «Вж-ж!» стало таким гучним, що ледве можна було почути, як незнайомі голоси, перекрикуючи оте «Вж-ж!», промовили:

 — Летімо на посадку!

І ось вже перед будинком Багрянки, прямісінько на галявину, приземлились три паперові літачки з маленькими чоловічками.

Літаки, як і їх пілоти, були забарвлені в осінні кольори.

З червоного паперового літачка до долу спустився чоловічок у червоному капелюсі, червоному одязі й червоних чобітках.

З жовтого літачка — чоловічок у жовтому капелюсі, жовтому одязі й жовтих черевиках.

А з помаранчевого — у помаранчевому капелюсі, помаранчевому одязі й черевичках помаранчевого кольору.

 — Вітаємо тебе, феє осені! — промовили чоловічки, знявши капелюшки. — Ми — чарівники! Хоч і маленькі, та дуже вправні.

 — Я — Бім! — відповів чоловічок у жовтому капелюсі, —, а це — Бом та Бам. Ми прилетіли тобі допомогти. Тож не сумуй. Витирай сльози та гукай усіх лісових мешканців. Будемо фарби робити, ліс фарбувати.

Всі лісові жителі прийшли допомагати: сімейство зайців та ведмедів, їжаки з їжаченятами, борсуки з борсучатами, олені, бобри, вовки. Ще руді лисички і сіренькі мишки, горобці й синички, сороки-сестрички. Прилетіли три ворони і дві чаплі довгоногі, сплюха-сова. Ось така орда.

Ніхто не сперечався, не пустував, не лінувався.

Для червоної фарби принесли калини й гілки зо дві горобини. Птахи ягідки збирали, у кошики їх складали. Ведмеді з ягід сік давили й у відерця для фарби розливали.

Ось зайчата й борсуки, і колючі їжаки несуть стиглу обліпиху і пелюстки соняхів для жовтої фарби. Ох, і гарна виходить фарба! Кольору ясного сонечка. А як пахне! М-м-м, так би й з’їв!

А он — дивіться — як дружньо працюють вовки, олені, лисички! Якого вони здоровенного гарбуза на галявину прикотили. Тепер стільки помаранчевої фарби можна зробити, що не лише в лісі розфарбують листя, а й в містах і селах.

Маленькі чоловічки додали до кожної фарби трохи чарівного пилку і сонячні промінчики. Від цього фарби тепер виблискують на сонці.

Гарні вийшли фарби, яскраві.

А інакше і бути не могло. Адже коли все разом робити, дружньо, без суперечок, то і результат неодмінно буде пречудовий.

Взяла Багрянка фарби, пензлі й пішла дерева фарбувати.

Осінь прийшла. Золотаво-багряна, з ароматом калини, гарбуза, обліпихи, горобини… Осінь сповнена чудес.

___________________________________________________________________________________________

Коментар автора: «Зазвичай після цієї казочки ми з дітками вчимося змішувати фарби для осінніх кольорів, розфарбовуємо ними вже вирізані шаблони листочків і робимо гірлянди. А хлопчики полюбляють запускати паперові літачки.»

___________________________________________________________________________________________

Автор: Ірина Кошева

Читай також:

• Осінні аплікації з кольорового паперу,
• Сценарій свята «Золота осінь» у дитячому садку,
• Аплікації з сухого листя та квітів.