Багрянка — фея осені

Багрянка — фея осені

Осінь-чарівниця розшиває усе навколо золотими нитками, фарбує дерева в сонячні кольори. Та що, коли хтось поцупить чарівні фарби? Як врятувати пору року? Читай цю мелодійну осінню казочку. Вкінці на тебе чекає чудова ідея, як весело провести час із друзями восени.

1 504 0

Казка

А ви знаєте, де живе Осінь? Там, де білосніжні хмарки торкаються землі. Де рум’яне золотаве Сонечко лягає спати. Саме Сонечко дарує Осені фарби: червоні, багряні, жовті, помаранчеві…

Добра і привітна була дівчина Осінь. Волосся багряне, сонечком налите, калиною заквітчане і в коси заплетене.

Кожного приголубить, кожному привітне слово скаже. Зайчикам-пустунчикам від реп’яшків шерстку почистить, ще й за вушком полоскоче, що ті від задоволення аж лапками тупотять. Їжачкам та білочкам допомагає до зими підготуватися: кому грибочків піднесе, кому — горішків. А ведмедику-ласунчику — диких соковитих яблук. Ох і полюбляв же ведмедик яблука! Аж плямкотів від такої смакоти!

Всі полюбляли дівчину Осінь: і птахи, і звірі, і рослини. За добре серце та багряні коси називали її лагідно Багрянкою.

Швидко час плине. Вже й середина осені промайнула. Час сонячні фарби брати та ліси, поля, міста і села фарбувати: золотавим — липу, червоним — клен та берізку, а ще дуб та вишню, тополю, осику, каштани… Роботи багато.

Заплела Багрянка коси, розправила свого жовтого фартушка, вже й пензлі до рук взяла. Аж раптом наскочив сильний вітер, залетів у відчинене віконце і… з полички до долу впали відерця з сонячними фарбами: червона, жовта, помаранчева. Густа фарба розтеклася і змішалась у незрозумілого кольору калюжу.

 — Ох! — сумно промовила фея осені, обхопивши голову долонями, — Що ж тепер робити? Як ліс фарбувати? Як пору року рятувати?

І по щічкам покотилися сльози. Плакала Багрянка. Плакали хмарки. Сльози кап-кап-кап. Дощик кап-кап-кап.

Аж раптом дівчина зіскочила зі свого стільця і підбігла до відчиненого вікна. Їй здалося, що вона почула якийсь дивний звук. Постояла трішки.

 — Ні. Мабуть, і справді почулося.

І тільки-но Багрянка хотіла зачинити вікно, як десь з височини долинув тихий гуркіт: «Вж-ж!».

Спочатку його було ледве чути, та з кожним разом оте «Вж-ж! » ставало дедалі голоснішим. А потім «Вж-ж!» стало таким гучним, що ледве можна було почути, як незнайомі голоси, перекрикуючи оте «Вж-ж!», промовили:

 — Летімо на посадку!

І ось вже перед будинком Багрянки, прямісінько на галявину, приземлились три паперові літачки з маленькими чоловічками.

Літаки, як і їх пілоти, були забарвлені в осінні кольори.

З червоного паперового літачка до долу спустився чоловічок у червоному капелюсі, червоному одязі й червоних чобітках.

З жовтого літачка — чоловічок у жовтому капелюсі, жовтому одязі й жовтих черевиках.

А з помаранчевого — у помаранчевому капелюсі, помаранчевому одязі й черевичках помаранчевого кольору.

 — Вітаємо тебе, феє осені! — промовили чоловічки, знявши капелюшки. — Ми — чарівники! Хоч і маленькі, та дуже вправні.

 — Я — Бім! — відповів чоловічок у жовтому капелюсі, —, а це — Бом та Бам. Ми прилетіли тобі допомогти. Тож не сумуй. Витирай сльози та гукай усіх лісових мешканців. Будемо фарби робити, ліс фарбувати.

Всі лісові жителі прийшли допомагати: сімейство зайців та ведмедів, їжаки з їжаченятами, борсуки з борсучатами, олені, бобри, вовки. Ще руді лисички і сіренькі мишки, горобці й синички, сороки-сестрички. Прилетіли три ворони і дві чаплі довгоногі, сплюха-сова. Ось така орда.

Ніхто не сперечався, не пустував, не лінувався.

Для червоної фарби принесли калини й гілки зо дві горобини. Птахи ягідки збирали, у кошики їх складали. Ведмеді з ягід сік давили й у відерця для фарби розливали.

Ось зайчата й борсуки, і колючі їжаки несуть стиглу обліпиху і пелюстки соняхів для жовтої фарби. Ох, і гарна виходить фарба! Кольору ясного сонечка. А як пахне! М-м-м, так би й з’їв!

А он — дивіться — як дружньо працюють вовки, олені, лисички! Якого вони здоровенного гарбуза на галявину прикотили. Тепер стільки помаранчевої фарби можна зробити, що не лише в лісі розфарбують листя, а й в містах і селах.

Маленькі чоловічки додали до кожної фарби трохи чарівного пилку і сонячні промінчики. Від цього фарби тепер виблискують на сонці.

Гарні вийшли фарби, яскраві.

А інакше і бути не могло. Адже коли все разом робити, дружньо, без суперечок, то і результат неодмінно буде пречудовий.

Взяла Багрянка фарби, пензлі й пішла дерева фарбувати.

Осінь прийшла. Золотаво-багряна, з ароматом калини, гарбуза, обліпихи, горобини… Осінь сповнена чудес.

___________________________________________________________________________________________

Коментар автора: «Зазвичай після цієї казочки ми з дітками вчимося змішувати фарби для осінніх кольорів, розфарбовуємо ними вже вирізані шаблони листочків і робимо гірлянди. А хлопчики полюбляють запускати паперові літачки.»

___________________________________________________________________________________________

Автор: Ірина Кошева

Читай також:

Помітили орфографічну помилку? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Рейтинг

1 504 0

оцінити публікацію

Додатив замітки

Багрянка — фея осені

Щоб залишити коментар   авторизуйтесь

Коментарі:

Немає результатів.