Екологія Дубочок та його друзі
Екосистема дуба надзвичайно різноманітна. Вмощуйся зручніше та читай добру казочку про Дубочка та його друзів. Буде цікаво!
Колись Мишка заховала у своїй нірці Жолудь. Заховала та й забула. А Жолудь почекав якийсь час і мовив сам до себе: «Сумно мені тут одному. Треба подивися, що діється довкола».
Сказав і проріс крихітним деревцем. «Ого! Як цікаво довкола!» — тішився маленький Дубок і ріс щодня, щохвилини. Він ставав все вищим, а його стовбур — товстішим. На ньому з'являлися нові гілочки та зелені листочки.
Якогось дня маленьке деревце помітив Зяблик, що пролітав поруч.
— Який ти гарненький! — мовила пташечка до Дубочка. — Давай дружити! У затінку твого листячка так хороше!
— Давай! — почулося у відповідь, і з радощів деревце затріпотіло своїми листочками. Звістка про симпатичне деревце швидко розлетілася лісом, і незабаром у Дубочка з'явилося багато нових друзів-пташечок.
Йшов час. Дубок ставав все вищим, а стовбур — міцнішим. Невдовзі настав той момент, коли деревце зацвіло.
— Дубок, який ти красивий, — милувався Зяблик.
— Так, так, — цвірінькали й інші пташечки.
— Джи-джи! Лиш осені зажди! — обізвалася Бджілонька, яка ретельно облітала квіточки. — Тоді на вас чекатимуть нові подарунки від нашого дубочка!
І справді, восени на дереві з'явилися жолуді. І були вони там, де навесні Бджілонька своїми чарівними лапками торкнулася квіточок.
— Яка смакота, — мовив Зяблик, роздзюбуючи маленький плід.
— Я також хочу спробувати! І я, і я, — наперебій цвірінькали пташечки.
А Дубок лиш тішився, що зміг подарувати пташкам такий десерт.
Та раптом почулося «рох-рох». Від несподіванки пташечки поховалися за листочками Дуба. Та зрештою цікавість взяла гору: Зяблик визирнув з-за листочка і побачив під деревом кабанчика.
— Як смачно! — мовив новий ласунчик. — Дякую тобі, Дубочку. Піду розкажу про тебе своїй родині. Так у деревця з'явилися друзі-свинки.
— А чи можу і я поласувати жолудями? — запитала руденька Білочка.
— А ми? — несміливо пропищала мама Мишка, поруч із якою стояли її малята.
—Так! Так! — шурхотів своїми листочками щасливий Дубок.
Відтоді Дубок не раз пригощав жолудями своїх друзів.
Йшов час.Одного дня після дощику під дубом з-під землі з'явився Грибок-Боровичок.
— Як тут затишно, — мовив Грибок і, поглянувши на деревце, додав: — Дякую, Дубочку! Давай дружити!
І знову деревце щасливо тріпотіло своїми листочками у відповідь.
— І мені тут добре, — зізналася Квіточка.
— І мені тут комфортно, — додала Травичка.
— І я дубочок полюбляю, — мовив Мурашка.
Так у Дубочка ледь не щодня з'являлися все нові друзі, без яких він вже не уявляв свого життя, бо разом жити класно!
Читай також:
Дубочок та його друзі
Щоб залишити коментар авторизуйтесь
Коментарі: