Нумо співати — весну закликати!

Цікаво, що на Галичині весняні пісні називають гаївками, ягівками, або гагілками, в той час, як в Наддніпрянській Україні прижилася назва «веснянки».

Весна-красна надходить,
Свої крила підводить,
Над полями та гаями,
Над вишневими садами,
Над левадами студеними
Віє крилами зеленими.
Каже: «Земле, пробудися,
Квітом чистим одягнися!»

За традицією, обрядові співанки виконували від Благовіщення до Зелених Свят. Найчастіше юні дівчата співали веснянки на майданчиках під церквами, у лісі чи в полі, на луках понад річкою, або просто на сільських вулицях.

Убравшись у білі сорочки та заквітчавши голови вінками, дівчата водили хороводи, танцювали і співали, закликаючи весну:

Ой весна, весна, днем красна,
Що ти нам, веснонька, принесла?
Принесла я вам літечко,
Щоб родилось житечко,
Ще й озима пшениця
І усяка пашниця,
Ще й червоні квіточки,
Щоб квітчались діточки.
Коробочку з веретінцями
І скриньочку з червінцями.
Старим дідам по кийочку,
Старим бабам по серпочку,
А дівчатам по віночку,
А хлопчатам по батожочку...
Благослови, мати, весну закликати!
Весну закликати, зиму проводжати!
Зимочка — в візочку,
Літечко — в човночку.

У хлопців же — своя розвага: поборотися, збудувати «живу» вежу, стаючи один на одного, позмагатися з бігу на швидкість. До участі у співанні веснянок парубків не допускали. Вони лише іноді зненацька підбігали до дівчат, порушуючи хоровод і «лякаючи» їх.

Співаючи веснянки, дівчата бралися за руки і утворювали коло, півколо, або ключ і рухалися в ритмі пісні. Якщо веснянка повільна, зазвичай ставали у коло, якщо швидка — творили ключ.

Ішла весна-красна
У синій хустинці.
Несла весна-красна
У скрині гостинці.
Ягнятам – травицю,
Гусятам – водицю,
Каченятам – ряску,
А малятам – ласку.
Т. Коломієць

Дівчаточка-гороб'яточка,
Радьмося
Та виходьмо на травицю,
Граймося!
Та виходьмо на травицю,
В добрий час.
Нема таких співаночок,
Як у нас.

В Україні є один цікавий співочий звичай, який особливо подобається дітлахам. Навесні, тримаючи в руках печиво у вигляді пташки, малеча виходить надвір і виконує веснянку:

Пташок викликаю
З теплого краю:
Летіть, соловейки,
На нашу земельку,
Спішіть, ластівоньки,
Пасти корівоньки!

Нині достеменно невідомо, звідки беруть початок обрядові весняні пісні, але скажу напевне: зародилися вони ще за часів язичництваі були частиною «поганських» звичаїв. Виконуючи хороводи, наші давні предки проганяли зиму, накликали добрий врожай, а ще — започатковували сезон сватання та весіль і проводжали хлопців у походи, які, зазвичай, починалися навесні.

Веснянка

А вже краснеє сонечко
Припекло, припекло,
Яснощире золото
Розлило, розлило.
На вулиці струмені
Воркотять, воркотять.
Журавлі курликають
Та летять, та летять.
Засиніли проліски
У ліску, у ліску...
Швидко буде земленька
Вся в вінку, вся в вінку.
Ой сонечку-батечку,
Догоди, догоди,
А ти, земле-матінко,
Уроди, уроди.
О. Олесь

Веснянка

Зійшли сніги, шумить вода,
Весною повіва;
Земля квіточки викида,
Буяє травка молода;
Все мертве ожива…
Веселе сонечко блищить,
Проміння щедро ллє;
Гайок привітно шелестить,
Неначе кличе пригостить;
Струмочок виграє...
П. Грабовський

Неймовірно, та ніхто в світі, окрім слов’ян, не зберіг до наших днів настільки різноманітні весняні хороводи, і жоден зі слов’янських народів не розвинув їх так, як це зробили українці. Десятки авторських та народних веснянок, запальні танці, гуляння і забави — в Україні зустріч весни завжди проходить весело та незабутньо.