Свято Івана Купала

Купальська ніч — найкоротша, кажуть, цієї ночі ніхто не повинен спати. За легендами, в ніч на Івана Купала природа набуває чудодійної сили: дерева шепочуться між собою, перемовляються тварини, і навіть трави стиха ведуть свої розмови, набравшись особливої цілющості від землі.

Лише в ніч із 6-го на 7-ме липня на кілька миттєвостей розцвітає чарівна квітка папороті. Кому вдасться знайти її, тому відкриється надзвичайний дар — передрікати майбутнє. Та знайти чудодійну квітку не кожному до снаги. Таємниця вогняного суцвіття відкривається лише найсміливішим та чистим серцем. А шлях до квітки захищає нечиста сила — кажуть, цієї ночі до купальських вогнищ злітаються відьми — порадитись, як зробити побільше зла людям.

Поки найхоробріші шукають квітку папороті, у молоді тривають вечірні гуляння: дівчата ворожать, пускають на воду вінки з польових квітів і трав, парубки розпалюють вогнища, а потім усі разом стрибають через палаючі багаття. Незмінним атрибутом свята є солом’яний бог Купало, прикрашений різноманітними стрічками та квітами. Ближче до півночі гуляння закінчуються, і веселий гамір поступово стихає.

А що ж роблять вранці 7 липня? За повір’ями, роса на Івана Купала набирає цілющих властивостей. Тому здавна цього дня вставали ще до сходу сонця, вмивалися та ходили босоніж купальською росою. На Івана Купала відбувався і масовий збір трав.