Чарльз Дарвін і його відкриття

Книга «Походження видів», завдяки якій Чарльз Дарвін відомий у всьому світі, була опублікована у 1859 році. А до того видатний біолог устиг розчаруватися в ідеї стати медиком, зануритися у ґрунтовне вивчення релігії, а ще захопитися стрільбою та верховою їздою!

Та це — далеко не повний список зацікавлень відомого дослідника. Наприклад, під час навчання у Кембриджі він не на жарт полюбив колекціонувати жуків. Та що я буду розповідати — краще почитай, що пише про це сам Дарвін:

«Одного разу, обдираючи з дерева шматок старої кори, я побачив двох рідкісних жуків та схопив кожною рукою по одному, але тут я побачив третього, якогось нового роду, якого я просто не міг випустити, і засунув того жука, якого тримав у правій руці, до рота. На жаль, він випустив якусь надзвичайно їдку рідину, яка так обпекла мені язик, що я змушений був його виплюнути, втративши його, так само як і третього».

А ось до теорії еволюції Чарльз Дарвін міг ніколи й не прийти, якби не п'ятирічна навколосвітня подорож. У 1831 році, закінчивши університет, майбутній вчений відправляється у тривалі мандри на кораблі «Бігль». Він вивчає геологію, а ще спостерігає за рослинами і тваринами.

Ось, скажімо, в Австралії Дарвіна так вразили сумчасті кенгурові пацюки та качкодзьоб, що він подумав: таке враження, що над нашим світом працювало як мінімум два творці — такі неймовірно різні тут є істоти!

Та що ж підштовхнуло Дарвіна до припущень про еволюцію?

• він помітив, що гігантські викопні тварини, відкриті у подорожі, були покриті панцирем, подібним до панциря сучасних броненосців;
• просуваючись материком Південної Америки, він звернув увагу, що близькоспоріднені види тварин заміщують одні інших;
• побувавши на різних островах Галапагоського архіпелагу, він побачив, що близькоспоріднені види на них не дуже відрізняються один від одного.

Пояснити це Дарвін міг хіба що так: із часом види тварин поступово змінювались. Обмірковування цього висновку зрештою і привело до обгрунтування його теорії:

• внаслідок певних випадкових відхилень деякі особини виявляються наділеними такими рисами чи властивостями, які забезпечують найкращу пристосованість до середовища;
• чим більш пристосована особина до середовища — тим більше у неї шансів на виживання;
• здатність до виживання найбільш пристосованих особин Дарвін і назвав природним відбором.

Ось до яких важливих висновків привела Дарвіна його навколосвітня подорож. Неймовірне різноманіття нашої планети надихає на великі відкриття!