Песик із дредами

Кажуть, командори — одна з найдревніших порід собак. Предки теперішніх угорських вівчарок надійно захищали овець та кіз від небезпечних хижаків: вовків, ведмедів — або й від рук ненаситних злодіїв.

Часто пастухи залишали командорів на одинці зі стадом. Тож, куди вести своїх підопічних, розумний пес вирішував сам. Ось чому командори — такі мужні, незалежні та вольові собаки.

А ще угорські вівчарки — майстри маскування. Завдяки унікальній шерсті вони з легкістю «розчиняються» серед пастви. Спробуй знайти їх у стаді білих кудлатих овець!

Міцні «шнури» командора захищають тваринку від укусів і ран. Дощ та вітер псу не страшні, як і низькі температури — вовняний покрив добре зберігає внутрішнє тепло командора та не пропускає холоду.

Цікаво, що командор завжди лишається зі своїм стадом, не дозволяючи хижакові захопити його погонею.

Більшість людей ніколи в житті не бачили угорську вівчарку. А все тому, що в цілому світі їх налічується всього близько 10 тисяч. Найбільше песиків із дредами сьогодні мешкають… де б Ти думав? Звичайно ж, в Угорщині, а ще в США.

Сім’я, в якій живуть командори, стає для них стадом, яке вони щиро люблять і вірно оберігають.

Собаки цієї породи потребують ретельного догляду. У маленького цуцика шерсть кудрява та пухнаста. Проте вже через 8-10 місяців вона починає сплутуватися та утворює своєрідні дреди. Тож періодично шерсть доводиться підстригати та розплутувати на більш тонкі локони.

Командор — великий і сильний пес, доволі стриманий із незнайомцями та ласкавий із тими, кого любить.