​Дитячі вірші про природу

Природу ніколи не застати зненацька. Теплого весняного ранку вона чарує ніжними ароматами квітів. В літню спеку разом з нами мліє під променями палючого сонця. Восени — дарує парчеві вбрання деревам і сипле до ніг золото. А взимку мирно спить під сріблястою шубкою снігу, сопучи високими кронами в глухому лісі.

Краса природних явищ завжди надихала письменників і поетів. І ось що у них вийшло! Читай красиві вірші про природу — насолоджуйся палітрою художніх засобів. Бо ж справжній талант — у кількох рядках змусити читача відчути тонкий аромат бузку після дощу, почути хрускіт снігу під ногами, захопитися танцем осіннього листя та мимоволі замружитись від сліпучого зимового сонця.

Короткі вірші про природу

Березовий листочок

Іще не сніг і навіть ще не іній,
Ще чути в полі голос череди.
Здригнувся заєць — ліс такий осінній,
Куди не ступиш, все щось шарудить!
Чи, може, це спинається грибочок?
Чи, може, це скрадається хижак?
То пролетить березовий листочок,
То пробіжить невидимий їжак…
(Ліна Костенко)

Все навколо зеленіє…

Все навколо зеленіє,
Річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
І з травою гомонить.
Як тут всидіти у хаті,
Коли все живе, цвіте,
Скрізь дзвенять пташки крилаті,
Сяє сонце золоте!
«Швидше, мамо, черевички!
Глянь, як весело в саду!
Ти не бійся — до кринички
Я і сам не підійду».
(Олександр Олесь)

Хмаринка

Запнувшись в блакитну хустинку,
По небу пливла хмаринка.
Та раптом зірвався вітер —
Нема їй куди подітись.
Зірвала мерщій хустинку —
Закапали з неї краплинки.
Так хмарка од вітру тікала,
Землю дощиком поливала.
(Тетяна Полубко)

На зеленому горбочку

На зеленому горбочку,
У вишневому садочку,
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати,
Чи не вийде її мати.
І до білої хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвітило
І хатинку звеселило.
(Леся Українка)

Вірші про природу для дітей

Краса природи — справжнє диво

Краса природи — справжнє диво.
Все неповторне і живе.
Де не поглянь, скрізь так красиво:
По небу сонечко пливе,
Навколо височіють гори,
Між горами дзюрчить вода.
А ліс зелений, наче море,
І всюди казка ожива!
(Надія Красоткіна)

Берізонька

Берізонько, берізонько,
Ти, мавко лісова,
Зелені твої кіски
Вітрисько розвіва.
Стоїш ти при дорозі
У травах і кущах,
І білі свої ноги
Все миєш на дощах.
Прошу вас, із берези
Ви соку не точіть,
Ви краще їй сестричку
Зелену посадіть.
Ви краще їй шпаківню
Поставте на гілках,
Щоб прилітав до неї
Друг лісу, добрий птах!
(Любов Забашта)

Дощик

В білу хмарку, ніби в кошик,
Цілий день збирався дощик.
Потім вітерець у ліс
Дощик в кошику поніс.
Та коли летів над полем,
Зачепився за тополю,
Перекинув хмарку-кошик
І на поле випав дощик...
Пораділи і зайчата,
І хлоп'ята, і дівчата,
Пораділи й добрі люди —
Урожай чудовим буде!
(Анатолій Костецький)

Кожна пора у природі красива

Кожна пора у природі красива,
Криється в ній щось ліричне.
Будь то зима із туманами сива,
Осінь п’янка, поетична.
Літо веселе і щире, й привітне
Вабить, до озера кличе.
Луг, наче казка, метеликом квітне,
Чайка над морем кигиче.
Ну, а весна! Що є краще у світі!
Трепетна, ніжна і ясна!
Сонце так щиро, так молодо світить,
І на душі так прекрасно!
(Надія Красоткіна)

Гарні вірші про природу

Туман над річкою розлився

Туман над річкою розлився,
Понад лугами вдаль поплив.
Зірками вечір засвітився,
І таємничий світ ожив.
Чарівна ніч шепоче казку,
А сонце розвидняє день,
Дарує нам тепло та ласку
І тисячі нових пісень.
Пелюстки розкривають квіти
І соловейко п’є росу.
Ми серед цього дива, діти,
Учімось бачити красу.
(Надія Красоткіна)

Гаї шумлять

Гаї шумлять —
Я слухаю.
Хмарки біжать —
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душі моїй
Так весело.
Гей, дзвін гуде —
Із далеку.
Думки пряде —
Над нивами.
Над нивами-приливами,
Купаючи мене,
Мов ластівку.
Я йду. Іду —
Зворушений.
Когось все жду —
Співаючи.
Співаючи-кохаючи
Під тихий шепіт трав
Голублячий.
Щось мріє гай —
Над річкою.
Ген неба край —
Як золото.
Мов золото — поколото,
Горить-тремтить ріка,
Як музика.
(Павло Тичина)

Чародійне слово

Хлоп'я у полі стежкою прошкує.
Метелик білий в маки залетів.
Чорненький котик в снопиках мишкує,
Вони такі під сонцем золоті!
Він ловить шурхіт, шелест, шарудіння,
Хапає снопик лапками двома.
А миша знає слово чародійне,
І він її ніколи не спійма.
(Ліна Костенко)

Крилате насіння

Кружляє над нами
Насіння крилате,
Радіє насіння,
Що вміє літати.
Це клени високі
Із рідної гілки
Синів проводжають
В далеку мандрівку.
І згадують сумно
Дерева бувалі:
Колись і вони
Над землею літали!
«Ми знову знялись би,
Як наше насіння,
Та роки не ті,
І тримає коріння…»
Кружляє у небі
Насіння крилате,
Радіє насіння,
Що вміє літати.
Одна насінина
З кленової крони
Довірливо сіла
Мені на долоню.
І каже: « Я довго
Блукала над містом,
Але на асфальт
Не наважилась сісти.
Благаю, мій друже,
Якщо це не важко,
Візьми й посади мене
В землю, будь ласка.
Я виросту кленом
У нашому краї
І шумом зеленим
Тебе привітаю».
(Анатолій Качан)

Любий друже! Пам'ятай: людина — тільки частинка природи. Величезне щастя — зустрічати світанки і заходи сонця, милуватися неповторними митями кожної пори року. Наше покликання — жити в гармонії з природою. Навчившись цінувати красу навколо нас, ми зможемо не тільки продовжити життя людства на Землі, але й зробити його прекраснішим.

Читай також:

• Сонячні вірші про літо,
• Дитячі віршики про зиму,
• Захопливі вірші про осінь.