Дай, Андрію, знати, яку долю ждати

День Андрія Первозванного є одним із найтаємничіших і найцікавіших свят. На Андрія традиційно ходили слухати воду під льодом річок та в колодязях. Якщо вода не шумить — на хорошу зиму, коли ж бурлить та хвилюється — чекай морозів та завірюх.

В давнину говорили: «Якщо на Андрія холодно і ясно — хороший знак, а коли тепло — поганий». Побутував і такий вислів: «Якщо в Андріїв день піде сніг та вляжеться, то ще 110 днів пролежить».

Дівчата на Андрія завжди гадали та прохали Андрія, щоб він подарував їм хорошого судженого.

«Андрію-Андрію,

Я на тебе коноплі сію,

Дай мені знати,

З ким їх буду брати,» — примовляли дівчата, сіючи на засніжену землю зернятка пшениці, коноплі, або маку. Потім набирали в жменю снігу там, де сіяли насіння, і вносили до хати. Коли сніг розтавав, лічили зернятка. Якщо кожному знаходилась пара — вийти дівчині скоро заміж.

В ніч на Андрія судженого можна було побачити уві сні. Для цього потрібно було покласти шматочок хліба, спеченого своїми руками, під подушку і промовити: «Суджений-ряджений, приходь мого хлібця скуштувати».

Цікавий обряд існував на Буковині. Дівчата набирали у коморі жменю будь-якого збіжжя, висипали на стіл та уважно лічили. Коли у долоні виявлялося парне число зернят, це було хорошим знаком, коли ж не пране — дівчина сумувала, боячись лишитись без пари.

Збираючись на вечорницях, молодь грала в «Калиту». Для цього дівчата пекли великий круглий корж з діркою посередині та намащували його медом. Коли Калита була готова, її за допомогою стрічки прив’язували до стволока посередині хати і стрибали, намагаючись відкусити шматочок запашної булки.

Після гри в «Калиту», пісень та розваг, відбувалося останнє ворожіння цього вечора. Дівчата брали горнятко, наповнювали його медом і клали на дно перстень. Хлопець повинен був дістати перстень губами, та так, аби не вмочити власного носа. Якщо йому це вдасться, парубок ожениться і буде щасливим у шлюбі.