Незавершені записи з бортового журналу КА «Астра-2050»

Незавершені записи з бортового журналу КА «Астра-2050»

Герой цього космічного твору-есе Артема Поліщука навчався в Житомирі. Але нізащо не вгадаєте, де саме? У Житомирській академії міжзоряних досліджень! Нещодавно, у 2017 році, його відрядили «досліджувати спіральні галактики за межами Чумацького Шляху». Про свої пригоди він розповідає в десятьох записах із бортового журналу КА «Астра-2050».

354 0

Ілюстрація для прев’ю: Макаренко Максим, Житомир

Есе

Записи в зошиті, виготовленому з інструкцій керування космічним апаратом у непередбачуваних ситуаціях.

20.10.2060. Несподівано приходить ніч. Вона завжди приходить несподівано. Ніч для мене — темнота й пустота.

Я в космічному апараті «Астра-2050». Мій міжгалактичний човен відправили з планети Земля 2017 року досліджувати спіральні галактики за межами Чумацького Шляху. Наші вчені довели, що їх є дуже багато, проте моя команда була направлена до найбільш схожої на наш Молочний Шлях галактики Андромеда.

Стуляю повіки й бачу, як ми наближаємося до галактики. Бортовий комп’ютер — голограма Ася — показала яскраві спіралі — рукави, що простяглися безмежними просторами Всесвіту. Із центрального ілюмінатора було видно безліч яскравих зірок, що космічним вітром пролітали поряд. А пролітати було чому: зірок у галактиці втричі більше, ніж у нашій. І хоч ми знали, що зірки — це не просто яскраві точки, а космічні тіла, проте згадувалась мамина пісенька «про веселих зірочок, наших славних діточок, що небом гуляють, долю провіщають»…

Якби ж знати, яку долю вони передбачили нам…

Ася сповістила про наближення до ядра галактики. Ми нетерпляче чекали новин від космічного розвідника КР2000. Почали надходити повідомлення: ядро — великої потужності, схоже на сейферівське, із Півдня на Північ (звичайно, за земними параметрами) прямо за курсом знаходиться джет, він пронизує галактику, мов спиця…

Далі був удар!!!

Душевський Дмитро, с. Гулянка

21.10.2060. Як ви думаєте, від чого можна отримати удар у космосі, коли летиш на надсучасному космічному зорельоті, обладнаному надсучасними пристроями, укомплектованому людьми й андроїдами, які долю секунди можуть прорахувати ситуацію і вибрати правильне рішення? Нашим ученим-дослідникам не вдалося виявити одну підступну властивість джетів: коли будь-яке тіло потрапляє в місце перетину джета з квазаром, воно може просто вибухнути й розлетітися в космосі дрібненьким пилом.

Хвала Великому Всесвіту, що в нас надсучасний космічний апарат, обладнаний надсучасними пристроями, укомплектований людьми й андроїдами!!! Ми витримали удар! Ми витримали удар?

22.10.2060. Ми витримали удар… Проте зазнали великих втрат: жоден бортовий пристрій, котрий відповідає за аналітику, більше не працює, Ася завмерла біля капітанського місця, зв’язок із Землею втрачено, автоматика андроїдів згоріла, діють лише системи життєзабезпечення…

Ільяшевич Андрій, Черняхів

25.10.2060. Уже котрий день намагаюся визначити свої координати, згадуючи заняття в своїй рідній Житомирській академії міжзоряних досліджень.

Джет, швидше за все, відкинув зореліт до центра галактики. Нас затягнула надмасивна чорна діра. Скільки кружляв наш човен? День? Місяць? Місяці? Адже тут зовсім інший відлік часу.

26.10.2060. Нестерпно хочеться спілкуватися, як болять вуха від тиші! Ніколи не міг би подумати, що тиша може бути такою дзвінкою, такою нестерпно невиносною. Хоча б чути, як працюють двигуни, закачується повітря, зачиняються двері… Безшумна, бездушна автоматика… Знайшов і вже кільканадцять разів перечитав рекламний проспект — запрошення на космічну екскурсію. Цікаво, як він потрапив на зореліт? Може, механіки забули? «Міжзоряна агенція „АУРА”» запрошує помилуватися міжзоряними хмарами. (І кому ж це спало на думку так називати туманності?!). На комфортабельному лайнері ви зможете здійснити подорож навколо Дифузної туманності, помилуватися її неправильною формою, дивним явищем: чергуванням світіння й абсолютної темноти. ( Темнота тепер приходить несподівано. Темнота й пустота…). За кілька днів подорожі ви наблизитесь до Планетарної туманності. Вона порівняно невелика, а «родзинкою» є зоря в самому центрі. Отримайте квиток у нашого агента за адресою…»

27.10.2060. Знову пробую визначити, куди прямує зореліт. Пального має вистачити на п’ятдесят земних років. Запасу харчів також. Чому ж ніхто не подумав забезпечити астронавтів звичайним папером та ручкою? Чому не передбачили повну ізоляцію? Як із неї вибратися? Коли чорна діра відпустить свою жертву?

28.10.2060. Несподівано приходить ніч. Вона завжди приходить несподівано. Ніч для мене — темнота й пустота. Я сам її роблю. (Світло не вимикається). Просто стуляю повіки й лежу. Іноді сплю, іноді думаю… Про що? Думки плутаються, налазять одна на одну, повертають у минуле. Але зневіри нема. (Психологічно-екстрасенсорна служба вміє відбирати астронавтів!). Іноді починаю прораховувати варіанти повернення чи зустрічі з іншим зорельотом…

Логвинчук Марія, Черняхів

30.10.2060. Навіщо видавати інструкцію, як керувати зорельотом у непередбачуваних ситуаціях, якщо від твого керівництва нічого не залежить, ніхто не чує й не виконує твоїх команд? Роздивляюся збірку інструкцій, надрукованих на одному боці, і розумію: добре, що вони покриті спеціальним розчином, по якому можна «писати» будь-чим. Писання заспокоює, забирає час, розганяє пустоту, навіває спогади…

30.11.2060. Приходить ніч. Вона завжди приходить несподівано. Сьогодні я покликав її раніше. Щось підказує мені, що вона уже не така темна, і зореліт уже не кружляє по одній траєкторії. Розплющую очі — переді мною в ілюмінаторі з’явилося червоне й бірюзове сяйво. Мозок напружено запрацював — за курсом подвійна зоря. Поєднання саме червоного та бірюзового — то знаменита яскрава Антарес у сузір’ї Скорпіона. Тепер я знаю, куди прямує зореліт.

31.11.2060. Сьогодні в мене день народження. На Землі я би з друзями відвідав космоцентр, що знаходиться біля старої будівлі Житомирського музею космонавтики. (Його навмисно «законсервували» в такому вигляді, щоб нащадки могли доторкнутися до справжніх артефактів, а не до голографічних у новій будівлі). Згадали б роки навчання, я би пригостив усіх, запросив до дискоклубу… Якби я був на Землі.

Я в космічному апараті «Астра-2050». Мій міжгалактичний човен відправили з планети Земля 2017 року досліджувати спіральні галактики. Пролетівши крізь чорну діру, космоліт прямує на Антарес. Там уже тридцять років функціонує база, заснована землянами.

Проходить ніч. Світло завжди приходить несподівано.

Гаврилова Наталія, Новоград-Волинський

Артем Поліщук,
учень 10-А класу Черняхівської гімназії Житомирської області.

Переможець ІІІ обласного фестивалю-конкурсу літературного мистецтва «Крізь терни до зірок» (диплом І ступеня в номінації «Проза»; старша вікова категорія).

Педагогічний керівник — Тетяна Бондарчук, учитель української мови та літератури Черняхівської гімназії Житомирської області.

Читай також:

Теги: Космос
Помітили орфографічну помилку? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Рейтинг

354 0

оцінити публікацію

Додатив замітки

Незавершені записи з бортового журналу КА «Астра-2050»

Щоб залишити коментар   авторизуйтесь

Коментарі:

Немає результатів.