Звичаї запорізьких козаків

Друже, чи знаєш Ти, коли відзначають День українського козацтва? 14 жовтня — Покрова Пресвятої Богородиці: релігійне і народне свято, яке здавна любили українці, а надто — козаки. Адже Матір Божу вони вважали своєю заступницею. Тому з 1999 року свято Покрови в нашій державі — це ще й день, коли ми згадуємо про славних вояків, які прагнули волі й боролися за Україну.

14 54 т. 0

Про козаків можна розказати безліч цікавих історій. Їхнє життя приваблює своєю незрівнянною мальовничістю і колоритом. Сьогодні я розповім Тобі дещо про звичаї хоробрих запорожців!

Запорізьке Військо

Після того, як чоловік прибував на Січ, його життя неабияк змінювалося — про це свідчить хоч би й те, що тепер його інакше називали! Одразу ж після того, як новоспечений запорожець записувався до куреня, він змінював своє прізвище на якесь нове прізвисько, яке часто дуже яскраво характеризувало його зовнішність або внутрішній світ. Від того виникли такі прізвища, як Перебийніс, Рябошапка, Сторчеус, Рудий, Палій, Лелека, Гава, Нечоса. Втім, оскільки новачків за звичаєм годилося висміювати, то козаки часто давали їм прізвиська, які, навпаки, могли зовсім їм не підходити. Приміром, козака-бешкетника називали Святим, а козака дуже великого зросту – Малютою.

Запорізькі козаки

Аби стати козаком–запорожцем, новоприбулий довго навчався військовій справі і традиціям січового товариства. На завершення йому обов'язково потрібно було пройти неймовірно складне випробування. Зокрема, він мусив з’їсти страшенно пекучий від перцю борщ і випити кварту «оковитої». А після цього — пройти по перекинутій між скелями на березі Дніпра колоді й не зірватися у воду. Та і це ще не все. Кандидат у запорожці мусив, сівши на необ’їждженого коня обличчям до хвоста, без сідла й вуздечки проскакати полем і повернутися назад, звісно ж, не впавши на землю. Коли новачок із честю проходив усі випробування, його стригли і переодягали в новий одяг. Новоспеченому козакові голили голову, залишаючи пасмо волосся — «оселедець».

Козак. Випробування

Запорізькі козаки завжди були гостинними до заїжджих людей. Кожен охочий міг прийти до куреня і жити та їсти з козаками — курені в них завжди стояли відчинені. Будь-який мандрівник чи перехожий міг туди зайти і пригоститися, навіть якщо нікого не було вдома. Проте забирати якісь речі з куреня із собою було заборонено — за це гостя могли суворо покарати.

Запорізька Січ

У великій шані в козаків було побратимство. У народних оповіданнях збереглося багато згадок про те, як козак, відшукавши свого побратима в неволі й не маючи коштів, щоб його викупити, сам віддавався на каторгу, щоб турок випустив його товариша на волю. Вражає, чи не так?

Козаки-побратими