Заздрісна лисичка

Однокласник їде на море, а ти на все літо — в село, до бабусі? Як часто ми думаємо: «Добре там, де нас немає». За такими думками можна зовсім забути цінувати своє маленьке, затишне, по-домашньому тепле щастя. Читай історію про заздрісну лисичку, і переконаєшся — щастя поруч, не лінуйся тільки його розгледіти.

4 15 т. 0

Казка

Жила собі в одному лісі лисичка. Все було при ній, от тільки здавалося їй, що сусіди краще за неї живуть. І такою нещасною тоді себе відчувала.

Одного разу вирішила вона повчитися щастя у сусідів. Пішла до ведмедя:

— Здоров був, Михайле Потаповичу! Кажуть, життя у тебе солодке. Не життя, а малина! Ти ягідки смачненькі щодня їси, медком ласуєш! Навчи мене мед діставати, ягоди збирати.

— Ходімо, навчу, якщо хочеш!

Завів ведмідь лисицю в зарості малини, ягідку одну за одною дістає та в рот кладе. Лисиця теж намагається, а малинник колючий — то лапи до крові подряпала, то хвіст свій пухнастий півгодини з гілок колючих діставала. Подряпана вся, а малини так і не наїлася! Каже ведмедику:

— Ходімо краще медку дістанемо!

Повів її ведмідь до великого дерева, а на верхівці гніздо бджолине висить. Ведмідь заліз на дерево, гніздо відчепив і кричить лисиці:

— Лови!

А лисиця не втримала, гніздо гепнулось об землю, а звідти рій диких бджіл і — за лисицею...

Залишилася лисиця голодною, все тіло від укусів і подряпин болить... Не хочеться їй більше солодкого життя.

Прителіпалася до нори і думає: «Нора моя темна, сира, всю ніч мучитися буду, інша річ — у зайчихи в ямці під кущем!»

Пішла до зайчихи та й каже:

— Давай, зайчихо, мінятися. Я сьогодні в твоїй ямці заночую, а ти — в моїй норі!

Сказано — зроблено. Лягла лиска в ямку, нібито, зручно . Тільки задрімала, а ж тут пугач як заухкає на весь ліс! Лисиччине серце мало з грудей не вилетіло. А тут вітер як повіяв нічним холодом, замерзла лисиця до кісток, ледве ранку дочекалася, зуб на зуб не потрапляє.

А вранці й думає: «Ось вовку добре, він зі своєю зграєю полює. На лосів, косуль усіляких. Це вам не миша польова — м'яса скільки!»

Пішла до вовка у зграю проситися, щоб на полювання з собою взяли.

— Якщо сили є, побігли!

Цілий день зі зграєю вовчою лисиця нишпорила в лісі, всі ноги позбивала, до півсмерті втомилася. Аж тут лося кульгавого вовки нарешті задрали. Накинулися на здобич, лисичці тільки маленький шматочок дістався — на всіх же поділити треба!

Бреде вона втомлена, голодна додому. І чує у траві біля нори шарудіння. Миша — нечувана вдача! Стрибнула, зловила, з радістю повечеряла. Залізла в свою нору, згорнулася клубочком. А в норі тепло, тихо, спокійно.

— Яка ж я дурна була! Іншим заздрила! А свого щастя під носом не помічала!

З тих пір лисиці своїм щастям користуються і нікому не заздрять!

Автор: Олена Кучер