Вірші до Дня космонавтики

З давніх-давен незвідані космічні далі манили людину, щоразу спонукаючи вигадувати щось нове: крила з воску та пір’я, аероплани, перші літаки… Мрія побачити рідну планету із космосу не давала спокою багатьом поколінням. Та поки фантасти писали неймовірні інопланетні історії, астрономи й техніки невтомно працювали. І сталося — 12 квітня 1961 року космічний корабель «Восток–1» з людиною на борту облетів Землю по орбіті.

Тільки уяви собі, який вражаючий краєвид багато років тому відкрився перед першим космонавтом Землі — Юрієм Гагаріним! Увесь світ затамував подих — землянин у космосі!

Людство пам’ятає подвиг учених та інженерів-конструкторів, що втілили загальнолюдську мрію в життя, а поети на честь Дня космонавтики й досі складають прекрасні вірші.

Мелодійні вірші на День космонавтики

***

Дорога в космос!
О жага століть;
Ще з того дня,
Як напівдикий пращур
У небо кинув каменем із пращі,
Вона живе, і манить, і болить.
Дістати неба! О крамольна мисль,
Ти жевріла, хоч як Господь не стежив!
Тебе несли стріла і пружний спис,
І житня скирта, й вавілонська вежа.
І — сталося!
(Борис Олійник)

«Літня ніч, і, ніби в морі...»

Літня ніч, і, ніби в морі,
Порозкидані вогні,
В темнім небі сяють зорі
Віковічно мовчазні.
Дивні перли, діаманти,
Нерозвідані світи,
Їх нікому не пізнати,
Їх ніяк не досягти.
Мчать віки, як хвилі в морі,
Пролітають, не здогнать.
В темнім небі ясні зорі
Не згоряючи, горять.
Щоб життя пізнать до краю,
Щоб не згинути мені,
Я навіки покохаю
Ясні зорі мовчазні.
Може, хтось в віках далеко,
Через море плинних літ,
Так же віддано і легко
Зір кохати буде світ.
І тоді йому щоночі
Всім вогням наперекір
Будуть сяять мої очі
Теплим блиском ясних зір.
(Іван Коваленко)

Небо зорями рясніє

Небо зорями рясніє,
Таємниче і глибоке,
Всесвіт нам бентежить мрії,
Спонукаючи до дії,
Розум радує і око.
Оксамитова безодня
Так притягує до себе!
Пригадаємо сьогодні
Тих, кому скорилось небо.
Романтичних, геніальних
Винахідників сміливих,
Завдяки яким реально
В кожній хаті маєм диво.
Про супутники космічні
Ми говоримо буденно.
Допомогою їх звично
Користуємось щоденно.
Інтернет, зв’язок мобільний,
Телебачення, прогноз,
Спілкування з світом вільне —
Змінює життя всерйоз!
Пригадаймо відчайдуха,
Хлопця першого з Землі,
Всесвіт мовчазний він слухав,
Всміхнено епоху рухав
На космічнім кораблі.
Щира шана тим землянам,
Що на Місяці колись,
Прапори Землі на славу
Встановити спромоглись!
З космосу — Земля тендітна,
Невелика і блакитна,
І кордони непомітні —
Ніби спільно всі живуть…
Мабуть, так колись і буде,
Бо як в космос вийшли люди,
Й на Землі лад наведуть!
(Наталія Козленко )

***

Чув не раз я про любов до моря
І до неба в серці ніс любов.
Під високим голубим простором
Безліч кілометрів сам пройшов.
Я іду, Галактико! Завія
На шляху не спинить мій приліт.
Зрозумійте, зорі, син Землі я,
Це від неї вам несу привіт!
А якщо ж десь в зоряному небі
Під сліпим дощем я упаду,—
Земле, буду линути до тебе —
І в тобі продовження знайду.
Чи золою в степ, металом в гори,
Чи дощем над дорогим Дніпром,—
Поверни життя мені в просторах,
Щоб зійшов я золотим зерном.
(М. Попович)

Веселі віршики до Дня космонавтики

Ми збираємось в політ

Ми сідаєм до ракети,
Щоб відкрить нові планети.
Іграшки за нами вслід:
— Хочем також у політ!
Одягайся, лялько Людо,
Бо в польоті зимно буде.
Не забудь про рукавички
І закутай шарфом личко.
А веселий Буратіно
Сам дереться до кабіни.
І висить- хитається, —
Носик не вміщається.
Зайчик скаче:
— Любі діти!
Хочу з вами я летіти.
На ракеті ловко
Утікать від вовка!
Сірі мишки засміялись:
— Ми літали — не боялись.
Висота — красота:
Аніякого кота!
Хоч сама літати вміє,
Кряче качечка, радіє:
— На ракеті покатаюсь,
В Морі Ясності скупаюсь!
А ведмедики-близнята
Теж бажають політати,
Щоб у небі подивиться,
Де Велика Ведмедиця.
Тут ревти корівка стала:
— Я ще зроду не літала.
Повезіть мене на Марс, —
Молочка я дам для вас.
Шість матрьошок стали в ряд,
Наче вийшли на парад:
— Почекайте, не летіть!
Одне місце нам лишіть!
Слоненятко умовля:
— Зовсім я іще маля.
Невеличкий я на зріст,
Посадіть хоча б на хвіст.
— Між зірок, — пищать білчата, —
Хочем рік Новий стрічати.
Назбираєм там для всіх
Ми горішків золотих.
Двом собачкам наш Тодось
Шлеми одягає...
Жаль: «Ракета» — пилосос,
В небо не злітає.
(Грицько Бойко)

Сатурн

Раз Сатурн об’ївся тортом
Й вирішив зайнятись спортом.
Крутить кільця без кінця,
Щоб мати вигляд молодця.
А сусід Уран регоче:
«Струнким стати братик хоче!»

Веселі сузір’я

На космічному подвір'ї
Зібрались в купу всі сузір'я:
Тут і Овен, тут і Рак —
Він і справді «неборак». 
Ось і Діва, і Тілець,
Терези тут і Стрілець. 
Козерог та Скорпіон 
Гратись йдуть на стадіон, 
Кличуть Лева, Близнюків —
У футбол побігать з ними. 
Поруч Водолій та Риби —
На подвір'ї вже не тихо. 
Ще багато друзів в них, 
І лунає завжди сміх. 
Хочеш знати всі зірки? 
Спробуй порахуй їх ти!

Зоряні ведмеді

Стануть у пригоді кожному вночі
Зоряні Ведмеді — зоряні ковші.
У ковша малого зірочка ясна
На ім’я Північна, знана й провідна.
Дивиться на північ зоряний маяк. 
Зірочка покаже подорожнім шлях. 
Бік ліворуч — захід, а праворуч — схід, 
Курс напроти — півдня променіє світ.
(Наталія Карпенко)

Поїзд майбутнього

Гей, кому треба — в вагон, піднімайтесь!
Подано поїзд кур'єрський на Марс.
О восьмій годині, на час вечері
Будем за графіком ми на Венері.
Далі зупинка у нас на Сатурні,
Там будуть танці, розваги культурні
Можемо Сонце об'їхать кругом,
Потім шугнути Чумацьким Шляхом.
І незабаром — не встигнеш огледіться —
Вже перед нами Велика Ведмедиця,
Рушив у путь міжпланетний експрес,
Лиш смуга біліє в блакиті небес.
А ось на вокзал якась жінка прибігла!
— Яка досада! Знову не встигла!
— Сеньйоро, не треба так хвилюватися:
Наступний поїзд — хвилин за двадцять.
— Мені не далеко, тільки до Місяця,
Поїду тролейбусом номер тисяча.
(Джанні Родарі, переклад М. Лукаша)

Дитячі вірші до Дня Космонавтики: про планети та інші космічні тіла

Комета

Космічні дороги всі знаю,
Орбіту хвостом вогняним позначаю.
Мандруючи, я пригоди ловлю,
Естафету яскравим зіркам віддаю.
Та не спіймає мене і ракета,
А звати мене — барвиста... (комета).

Парад планет

Всі планети стали в ряд,
Починається парад!
Раз — Меркурій-мандрівник,
Два — Венера, красний лик.
Три — Земля вітає нас,
А чотири — воїн-Марс.
П’ять – Юпітер, шість — Сатурн,
Сім — Уран, за ним — Нептун.
Вісім сонячних планет
Поспішають на бенкет.
Був Плутон завжди дев’ятим,
Не беруть його на свято!
Він найменшим уродився
І до карликів прибився.
(Наталія Карпенко)

Чому буває день і ніч?

Чому буває день і ніч?
Я розкажу, у чому річ.
Земля на місці не сидить,
Вона круг Сонечка біжить!
І щодоби із року в рік
Під Сонцем гріє кожен бік.
Звуть Схід і Захід ті боки,
Там щодоби все навпаки.
Як Схід до Сонця робить крок,
То Захід спить біля зірок.
Як Схід у темряву летить,
То Захід в Сонечка гостить.
Земля, як дзиґа мчить весь час,
Тому, то день, то ніч у нас.
(Наталія Карпенко)

Рух планет

Мчать круг Сонечка планети,
Наче швидкісні ракети.
Стрімголов біжать по світу
По довколишнім орбітам.
Хто летить до Сонця ближче, 
Оббігає коло швидше! 
А хто далі – навпаки, 
Дуже довгі там шляхи!
Повний оберт – це наш рік, 
Від Землі береться лік. 
Рух планет довкіл осі 
Звуть добою здавна всі.
У Юпітера доба – 
Найкоротша, от дива! 
А в Меркурія – нівроку! 
Наче посмішка широка!
(Наталія Карпенко)

Читай також:

• Скільки планет у Сонячній системі та хто їм дарує імена?
• Хто такі інопланетяни? Таємниці походження НЛО
• Витівки НЛО