Wi-Fi, нашу Бджілку не лякай! Історія перша

Wi-Fi, нашу Бджілку не лякай! Історія перша

Малюк, Кріт, Мурашка та Бджілонька — добрі друзі, що залюбки проводять час разом. Та умить усе змінилося: тепер Малюкові радше б на планшеті в онлайн-ігри гратися, ніж спілкуватися з товаришами. І як прикро, що хлопчик зовсім не здогадується, як від впливу Wi-Fi захворіла його подруга Бджілонька!

Чому захворіла Мартуся?

Коли всі справи зроблені, а за вікном усміхається сонечко, важко всидіти вдома. От і Малюк чинив саме так. І щойно він опинявся у саду, як одразу тут з’являлися і його друзі: Кріт, Мурашка та Бджілонька. Так тривало кілька днів.

Але одного разу хлоп’я немов підмінили. Ще зранку він вийшов у сад, вмостився під старим горіхом і мовчки почав клацати своїм маленьким пальчиком по якомусь ящичку з екраном.

Побачивши хлопчика, усміхнений Мурашка підбіг до нього.

― Привіт, Малюче! Що це в тебе?

― Мурашко, не заважай! Тепер у мене є планшет. А ти знайди когось іншого для розваг.

Почувши такі слова, Мурашка на мить завмер. Він не міг повірити, що друг таке сказав. Він ще раз уважно подивився на хлопчика, але той ні на мить не відривався від планшета. Похнюпившись, Мурашка пішов геть. Від смутку йому так пекло у грудях, що довелося затиснути лапками місце болю.

Але невдовзі Мурашку перепинив Кріт, який мчав кудись щодуху.

― Мурашко, як добре, що я тебе зустрів. Там, у саду, плаче наша Бджілка. Біжімо до неї! Їй потрібна допомога!

― Мартуся плаче? Що сталося?

Але Кріт лише знизав плечима й додав:

― Краще не гаймо часу!

Мурашка миттю забув про своє горе й разом з Кротом поспішив до кущика алісуму. Це була улюблена рослинка Бджілки. Але сьогодні маленька трудівниця ледь поралася біля квітів. Дуже часто вона хапалася за голівку й щоразу гірко схлипувала. Щось заважало Мартусі збирати пилок з квіточок. Він все частіше випадав з її лапок. Бджілка спробувала злетіти, та де там. Вона могла лише повзати поміж квіточками та листочками. Сил у неї ставало все менше. Раптом вона впала, сильно вдарилася, скрикнула й зомліла.

― Бідолашна Мартуся! ― вигукнув Мурашка й підбіг до неї.

Він уважно оглянув Бджілоньку. Марта ледь дихала. Тоді Мурашка поклав на її голівку шматочок листочка мати-й-мачухи, а іншим листочком почав безупинно махати. Кріт тим часом з подорожника змайстрував величезну парасольку й прикрив нею Бджілку від сонечка. Пройшов якийсь час. Мартуся опритомніла, відкрила очі, усміхнулася своїм рятівникам, а потім, поглянувши на сонечко, додала:

― Ой, мені вже час повертатися додому.

Бджілонька спробувала злетіти, але її знову спіткала невдача. Здавалося, якісь невидимі сили прикували бідолашну до землі.

― Що ж це коїться з моїми крильцями? Чому я не можу поворушити ними? Я ж завжди була вправною літункою, ― ледь чутно промовила вона й гірко заплакала.

― Заспокойся, Мартусю! Можливо, ти втомилася, ― спробував підтримати її Мурашка. ― Тобі треба відпочити, а завтра все буде добре.

― Але я не можу залишитися тут до завтра. Ще до заходу сонця мені потрібно принести у вулик зібраний нектар. Це мій обов’язок!

Бджілка ще раз змахнула крильцями, трішечки піднялася над землею і знову впала.

― Таки щось недобре коїться з нашою Бджілкою, ― ледь чутно мовив Кріт. ― Її треба лікувати.

― І неодмінно треба знайти якийсь дах для неї на ніч. Раптом піде дощик, бідолаха змокне та застудиться, ― непокоївся Мурашка.

― Я пропоную перенести її у мою нірку. Там тепло, затишно. Ніякий дощик не завдасть їй нових проблем. І чаї лікувальні у мене є!

Так і зробили. Друзі всю ніч не відходили від Бджілки. Вони готували компресики, гладили крильця та масажували усі шість лапок. Потім напоїли її чаєм, вкрили теплою ковдрою  і бджілонька міцно заснула.

Під ранок Мартуся почувалася значно краще, навіть жасминового чаю з медом попросила. Однак невдовзі їй знову стало зле. Знову у неї тремтіли лапки і щось кололо крильця. Знову скаржилася на головний біль.

― Що ж це коїться з нашою Бджілонькою? ― стривожено запитав Мурашка.

― Стривай, а може, це все через той планшет, що тепер є в Малюка? ― міркував Кріт.

― Але що поганого може бути в ньому? Здається, це хороша річ.

― Знаєш, я якось чув від друзів, що на ньому можна грати в різні ігри.

― І я про це чув. І що ж у цьому поганого?

― А ось що. Коли це онлайн-ігри, потрібно, щоб планшет працював від якихось хвиль. Здається, то якийсь Wi-Fi.

― Так, є такий!

― Але його хвилі небезпечні для бджіл!

― Отакої! ― сумно мовив Мурашка. ― Тоді зробімо так. Я побіжу в сад. Якщо там буде Малюк, спробую розпитати його.

― Та чи захоче він розмовляти з тобою? ― запитав Кріт. ― Ти ж сам казав, що хлопчик не відривається від своєї нової іграшки.

― Так, не відривається, ― із сумом кивнув Мурашка. ― Але я щось вигадаю. Я мушу з’ясувати, чи є зв’язок між недугою нашої Бджілки та планшетом Малюка. Тебе ж, Кроте, прошу ні на секунду не відходити від Мартусі.

― Гаразд, ― дав слово друг.

Довго шукати хлопчика не довелося. Мурашка, вибравшись з кротячої нори, обминув лише кілька кущиків троянд, вийшов на стежку й побачив під горіхом Малюка. Він знову сидів під горіхом з планшетом у руках.

Комашка привітався й спробував поговорити з хлопчиком. Але той знову лише буркнув:

― Привіт! І не заважай.

― А я й не збираюся тобі заважати. Мені Бджілку треба рятувати. І здається, від тебе та твого ящика!

Мурашка швидко виліз на планшет і почав по ньому бігати й тупцювати крихітними ніжками. Він сподівався, що зможе вимкнути нову іграшку хлопчика. Та де там! Планшет був досить великим. Ще й хлопчик почав ганяти комашку:

― Забирайся геть! Не заважай!

― Ах так! Тоді я вкушу тебе! ― вигукнув комашка та вчепився хлопчикові в палець.

― Ти що? ― невдоволено зморщив носика Малюк. ― Зупинися, Мурашко! Краще скажи, чому ти сьогодні такий лихий.

― Ні! Не зупинюся! Відчеплюся лише тоді, коли ти вимкнеш свій планшет.

Нарешті хлопчик виконав прохання Мурашки.

― Так ось, Малюче, скажи, для чого тобі планшет?

― Гратися, ― відповів хлопчик.

― Ми з Кротом так і думали. І ти граєш в онлайн-ігри?

― Так, ― підтвердив Малюк.

― І знову Кріт правий. Та чи знаєш, хлопче, що для таких ігор потрібен Wi-Fi?

Малюк кивнув головою.

― А те, що його невидимі хвилі небезпечні для нашої Бджілки, знаєш? ― з болем вигукнув Мурашка. ― Вони прикували її до ліжка!

― На жаль, цього я не знав. Гра була така захоплива, що я не міг відірватися, ― зізнався Малюк, розгублено потер лобика і засмучено подивився на вимкнений планшет.

Яка доля чекає на бджілоньку та чи вдасться Малюкові стати чарівником, читай у наступній історії.

Читай також:

Помітили орфографічну помилку? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Рейтинг

1 062 0

оцінити публікацію

Додатив замітки

Wi-Fi, нашу Бджілку не лякай! Історія перша

Щоб залишити коментар   авторизуйтесь

Коментарі:

Немає результатів.