Wi-Fi, нашу Бджілку не лякай! Історія друга

Wi-Fi, нашу Бджілку не лякай! Історія друга

Історія про Малюка та його друзів продовжується. Тепер Бджілоньці значно краще, й вона навіть готова знову працювати. І була б рада, аби в цьому їй допоміг Малюк. Тільки т-с-с: вона вчитиме його магії. Що з того вийде — читай!

Ти ще не знайомий з першою частиною історії про Малюка та його друзів? Тоді мерщій читай!

Як Малюк не став чарівником

Минув якийсь час після того, як Бджілоньці стало краще. Кріт допоміг їй вибратися з нірки. Підійшовши до хлопчика, маленька трудівниця не почала докоряти, а запропонувала стати її правою рукою:

― Малюче, останнім часом я мало працювала. Будь ласка, допоможи мені.

― Добре! Що треба робити? ― поцікавився хлопчик.

― Незабаром все побачиш. Мурашко, будь ласка, зроби Малюка маленьким, ― попросила Мартуся.

― З легкістю! ― мовив комашка і почав терти ніжкою по ніжці, щось шепочучи своєю мовою. Вже за мить Малюк став крихітним. Бджілка нахилила крильце, і хлопчик заліз на її спину. Потім почулося веселе дзижчання. Маленькі мандрівники полетіли до вишні. Ще здалеку було видно вкрите цвітом дерево. Сівши на гілочку, Бджілонька мовила:

― Поки цвіте вишенька, її квіти треба запилити. Тоді влітку у вашому садку будуть вишні.

― Стривай, Мартусю, то ти не тільки мед вмієш робити?

― Так! Я така! І мед, і плоди я дарую людям.

Потім Бджілонька разом з хлопчиком дісталася до однієї із квіточок і почала пояснювати:

― Малюче, уважно слухай та дивися! У кожній квіточці є тичинка, а на ній ― порошок-пилок. Це чарівний порошок. Саме він перетворить квіточку на вишню.

― Тобто, ми будемо чарівниками? ― поцікавився хлопчик.

― Саме так! Зараз я розкрию тобі таємницю наших чарів. Нам потрібно перенести чарівний порошок-пилок з однієї квіточки на іншу. Там треба знайти маточку. Вона знаходиться посередині квіточки. На ній необхідно залиши пилок. Так роблять всі бджоли-чарівниці.

― Як все просто! Гадаю, я також зможу бути чарівником. От тільки куди збирати пилок з тичинки? ― запитав хлопчик. ― Зараз у мене немає ніякої скляночки. Невже у жменьку?

― Я це роблю своїми пухнастими лапками. Пилок до них прилипає. А от як ти це будеш робити, треба подумати. Може, спробуєш потрусити квіточку?

― Що ж це буде? ― здивувався Малюк.

― Не питай, а роби!

Хлопчик послухав Бджілоньку і так сильно почав трусити квіточку, що невдовзі сам вкрився пилком.

― Малюче, ось ти й зібрав пилок! Ще й руденьким став від маківки до п’ят! Бачив би ти себе зараз! ― мовила Мартуся і розсміялася.

Хлопчик також засміявся; й так гучно, що пилок полетів у різні сторони. Та вже за мить Малюк почав пчихати. Раз, вдруге, втретє.

― Ой! А це мені вже не подобається, ― стривожилася Бджілка. ― Здається, в тебе почалася алергія на пилок. Бачу, моє прохання про допомогу було невдалим. Мабуть, треба припинити цю справу.

― Бджілонько, не хвилюйся! Я лише ще один раз чхну і буду тобі допомагати.

Потім Малюк перебрався на сусідню квіточку і так її потрусив, що знову почав пчихати. Ще й сльози на очах з’явилися.

― Ой-ой! ― далі непокоїлася Мартуся. ― Малюче, тебе терміново треба звідси евакуювати і почати негайне лікування. Добре було б, якби Кріт і Мурашка тобі допомогли. Вони мають чарівні чаї.

Мартуся та Малюк негайно покинули вишню. Всю дорогу хлопчик пчихав. Бджілка навіть побоювалася, що загубить його під час польоту. Не легко втримати рівновагу, коли на спині такий пасажир.

Попри труднощі вона успішно довезла Малюка й дуже зраділа, побачивши у саду Крота та Мурашку. Вони саме працювали над репортажем для вечірніх новин про щойно розквітлу квіточку. Кріт нюхав трояндочку, а Мурашка заміряв її пелюстки.

― Агов! ― ще з вишини задзижчала Бджілка. ― Допоможіть! У нас нова проблема.

― Що цього разу сталося? ― запитав Мурашка.

― Ось, дивіться, ― відповіла Бджілка, показуючи на Малюка.

Хлопчик не спиняючись чхав і витирав сльози.

― Що ж, спробуємо й Малюкові допомогти, ― мовив Мурашка. ― Кроте, чи є ще в тебе цілющі чаї?

― Звичайно!

Чорний друг миттєво збігав додому, приніс глечик чаю і почав напувати ним хлопчика. Коли ж Малюкові стало краще, він мовив:

― Я зрозумів, що не можу бути чарівником, як бджоли. Мартусю, обіцяю: більше мій Wi-Fi не лякатиме тебе. Ліпше я з друзями гратимуся.

― З друзями? ― із сумом перепитав Мурашка. ― Тоді я пішов звідси.

― Але чому? ― розгубився хлопчик.

― А ти не здогадуєшся? ― здивувався Кріт і захитав головою. ― Пригадай, що ти вчора наговорив нашому Мурашці.

― Що ж я таке сказав, що Мурашка збирається йти геть?

― Так і сказав: «Іди геть!», ― нагадав йому Кріт.

― Я таке сказав? От халепа! Що ж робити? ― замислився хлопчик і схопився за голову.

― А ти не знаєш? Ну й малеча нині пішла! Як грати на планшеті, це вони знають, а як вибачатися, їх треба вчити! Хутко наздоганяй Мурашку і вибачайся!

Невдовзі друзі знову гралися у саду, а Бджілонька майже до самісінького вечора дзижчала коло вишні.

Читай також:

Помітили орфографічну помилку? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Рейтинг

1 501 0

оцінити публікацію

Додатив замітки

Wi-Fi, нашу Бджілку не лякай! Історія друга

Щоб залишити коментар   авторизуйтесь

Коментарі:

Немає результатів.