Історія гри в класики

Як грати в класики?

Квадратиків було десять, як і класів у школі. Так от, щоб перейти до наступного класу, потрібно було, не наступивши на межу, проскакати по квадратиках на одній, або двох ногах, одночасно штовхаючи спеціальну битку. Якщо такої не знаходилося, зараз же брали який-небудь плоский камінчик, і гра починалася!

У дитинстві Твоїх мами і тата «Класики» були Мегапопулярні, ну, приблизно, як зараз «Контр Страйк». У спортивних магазинах 1980-х навіть продавалися барвисті битки для класиків з героями мультика «Ну, постривай!». Як пишалися ними юні власники — не передати словами! Але були й більш винахідливі, а головне — дешеві, битки — банка від крему для взуття, яскрава кришка, або шайба.

Як з'явилася гра в класики?

Історія гри в класики захоплююча і дуже цікава. Виявляється, у щось на зразок класиків грали ще в Стародавньому Римі. Щоправда, тоді ця розвага було доступна виключно хлопчикам. Дискримінація? Зовсім ні! Таким чином майбутні воїни тренували стійкість, спритність рухів, витримку, вміння тримати рівновагу.

Мало не забув, була ще одна мале-е-енька особливість: протяжність ліній давньоримських класиків становила — як гадаєш? — 30 метрів.

Перші згадки про «класики», що датуються І століттям нашої ери, можна знайти в роботах Плінія — знаменитого давньоримського письменника.

Вже в Середньовіччі гра стала популярною і в Європі — давньоримські легіонери привезли її з собою в більшість країн, де з серйозного навчального заняття класики швидко трансформувалися в дитячу розвагу.

Про велику популярність «класиків» говорило вже те, що у своїх творах про них згадували відомі письменники, як от Франсуа Рабле в романі «Гаргантюа і Пантагрюель». Особливо, писав у 1574 році Корнеліус Кіліан, гра полюбилася голландським дітям. А в ХІХ столітті класики дісталися і до нашої країни.

Як і раніше, в класики грали переважно хлопчики, і лише в 1950-х в гру активно стали включатися дівчата. У кожному місті і навіть дворі правила могли істотно відрізнятися. З'явилося безліч варіантів гри: з биткою і без, з стрибками на одній нозі та на обох, з класичним розташуванням квадратів і класиками найхимерніших форм.

Постараюся розповісти Тобі про найпоширеніші правила класиків.

Правила гри в класики

У класики найкраще грати на асфальті. Крейдою малюємо прямокутник-сітку у співвідношенні 2 до 5. Вийде 10 квадратиків. Ставимо номери класів: від 1 до 5 вгору, і від 6 до 10 вниз. Від 5-го і 6-го класів креслимо напівкруглу дугу — ця область зафарбовується і називається «вогонь» («болото»). Є й інші варіанти класиків, коли один квадрат чергується з двома, наприклад. Все готово, можна грати!

Основні правила гри в класики:

• Не дозволяється наступати на лінії квадратів.
• Не можна топтатися і пересувати битку в квадраті. Дозволяється вдарити по ній лише раз в одній клітці, та так, щоб вона обов'язково перелетіла до сусідньої.
• Збившись, гравець чекає своєї черги і намагається пройти той же клас знову.

Будь-яке порушення правил дає право випробувати сили наступному гравцеві.

Гравець починає гру з того, що кидає битку в перший квадрат. Потім, стрибаючи на одній нозі, нею ж він штовхає битку в другій квадрат і вслід за нею перестрибує в наступний квадрат.

У п'ятому та шостому квадраті можна «відпочити»: стати на обидві ноги, переминатися, штовхнути битку кілька разів і т.п.

Успішно подолавши шлях у 10 квадратів, гравець переходить до наступного класу і кидає битку вже в другий квадрат.

Дуже шкода, що класики — гра з багаторічною історією — зникли з наших дворів, давши дорогу сучасним ґаджетам і усамітненню за комп'ютером. Але, як кажуть, все в Твоїх руках! Ти запросто можеш повернути чудесну розвагу, запропонувавши зіграти в класики друзям. А мама, чи бабуся, згадавши своє щасливе дитинство, з радістю допоможуть Тобі встановити правила гри.

Читай також:

• Забуті ігри,
• Ігри для великої компанії.