Украинские стихи о любви, которые стали песнями

Плач Єремії. Вона

Эту песню Ты, несомненно, знаешь. Наверное, это самый популярный хит группы «Плач Єремії». Автор слов, которые поневоле изучаешь наизусть, и щемящей, грустной музыки — известный поэт поколения младших восьмидесятников Кость Москалец.

____________________________________

Завтра прийде до кімнати
Твоїх друзів — небагато,
Вип'єте — холодного вина.
Хтось принесе білі айстри,
Скаже хтось: життя прекрасне.
Так, життя — прекрасне, а вона…

А вона, а вона
Сидітиме сумна,
Буде пити — не п'яніти
Від дешевого вина.
Я співатиму для неї
Аж бринітиме кришталь.
Чи хіба зуміє голос
Подолати цю печаль?!

Так у світі повелося —
Я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь,
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах…

Лиш вона, лиш вона
Сидітиме сумна,
Буде пити — не п'яніти
Від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна,
Моя доле золота.
Я продовжую кричати,
Ніч безмежна і пуста.

____________________________________

Слова: Кость Москалец
Музыка: Кость Москалец

Мертвий Півень. Ми помрем не в Парижі

Автор отчаянно-ностальгических строк этой песни — еще одна представительница восьмидесятников. Наталка Билоцеркивець — самобытная поэтесса, произведение которой действительно завораживает.

______________________________________________

Забуваються лінії запахи барви і звуки
Слабне зір гасне слух і минається радість проста
За своєю душею простягнеш обличчя і руки
Але високо і недосяжно вона проліта

Залишається тільки вокзал на останнім пероні
Сіра піна розлуки клубочиться пахне і от
Вже вона розмиває мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот
Залишилась любов але краще б її не було 

В провінційній постелі я плакала доки стомилась
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна
Затихала стихала банальна вокзальна весна 

Ми помрем не в Парижі тепер я напевне це знаю
В провінційній постелі що потом кишить і слізьми
І твого коньяку не подасть тобі жоден я знаю
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми

Надто гірко ми плакали і ображали природу
Надто сильно любили коханців соромлячи тим
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим 

_____________________________________________

Слова: Наталка Билоцеркивець
Музыка: Роман Чайка

ТЕЛЬНЮК: Сестри — Автопортрет без ревнощів

Имя Оксаны Забужко Тебе, наверное, известно. Одна из самых влиятельных женщин в современной украинской литературе пишет не только интересную прозу и литературоведческие труды, но и проникновенную поэзию. Мягкий голос женщины, которой еще больно, но которая все же умеет искренне желать добра — в этой песне.

___________________________________________

Благословляю жінку, що на світанку відслонить
Вікна в твоєму домі.
Її вимита шкіра ряхтітиме холодом,
Як розтяте вранішнє яблуко.
Жінку, яка безшелесно, навшпиньках
Пройде на кухню,
Поставить каву.
Її очі і руки будуть при цьому сміятись.
Благословляю цю жінку,
Сонну птаху її волосся,
Затамований подих її ходи,
Сірника, що горить між пальців,
Роздвоюючись у безоднях зіниць,
Повільну блакитну музику вен
На руці, піднятій з гребенем...

Благословляю жінку, яку я тобі дарую,
Жінку, якій належить пильнувати твій добрий ранок
Це я відливаю її для тебе
Зі слів ясних, аж пекучих,
Що по краплі стікають поверхнею шибки,
В яку дивлюся, І в її глибині коливається
Підводна квітка мого обличчя...
Благословляю цю жінку — як усе-таки шкода,
Що цієї жінки тобі ніколи не знати.

__________________________________________________

Слова: Оксана Забужко
Музыка: Леся Тельнюк

Искренне надеюсь, что после этой подборки Тебе захочется ближе познакомиться как с творчеством исполнителей этих чудесных песен, так и с другими стихами поэтов. Ведь там — еще много невыразимой красоты и сильных эмоций!