Яблучний Спас кожуха припас

«Прийшов Спас — тримай рукавиці про запас,» — люблять говорити старожили. І не даремне, адже сьогоднішній день сповіщає про настання осені і перетворення матінки-природи.

Сьогодні біля церков та храмів Ти можеш побачити юрми людей. Всі вони прийшли, щоб освятити яблука, груші, мед, цілющі трави, а також «Спасову бороду», зав’язану з кількох незжатих на полі стебел жита.

Поласувавши свяченими яблуками та медом, цілюще «зілля» кладуть за ікони. Там воно зберігається до весни.

Віруючі люди до Спаса не їдять яблук та страв з них. А от сьогодні навпаки — неодмінно потрібно зірвати, освятити і скуштувати фрукти нового урожаю.

Здавна на Другий Спас наш народ влаштовував гучне свято. Лишень заходило сонце — з різних куточків українських сіл долинав мелодійний спів. Люди пригощали одне одного печеними яблуками, пирогами, частували узваром чи киселем зі свіжих груш.

Існувала цікава традиція, що збереглася і до нині: доїдаючи останній шматок Спасового яблука, потрібно загадати бажання, і воно обов’язково здійсниться.

Особливо чекали Другого Спаса пасічники. У них сьогодні багато приємних клопотів — освятити вулики, пригостити свіжим медом сусідів та ще й не забути дати «медову частку» бідним та немічним.

За погодою на Спаса робили синоптичні прогнози:

Якщо день сухий та безхмарний — такою буде й осінь.

Якщо весь день іде дощ — то і осінь буде мокрою.

Якщо на Спаса ясно та сонячно — зима буде морозна та заметільна.

Ночі після Яблучного Спаса стають холоднішими, а подекуди навіть перші заморозки вдарити можуть. Тож недарма кажуть: «Другий спас кожуха припас».