Якого кольору були динозаври?

Здавалося б, наївне дитяче питання, як розфарбувати динозавра, вже не одне десятиліття хвилює палеонтологів. Та якщо раніше дізнатися колір динозаврів здавалося недосяжною мрією, схоже, тепер у вчених з’явився шанс…

Мультиплікатори та кінематографісти часто фарбують своїх героїв у сіро-зелені або коричневі відтінки, подібно до забарвлення сучасних родичів динозаврів — рептилій і птахів. Згадаймо лишень «Парк Юрського періоду» чи «Хорошого динозавра». М’яким іграшкам пощастило ще менше. Кислотні кольори заполонили полиці магазинів.

Що впливало на колір шкіри динозаврів?

До 2008 року лише здогадуватися про колір вимерлих плазунів могли і вчені. Численні знахідки кісток та зубів не давали й найменшої можливості дізнатися щось про забарвлення шкіри. А знайти залишки м’яких тканин та шкірних покривів — небачена удача, однак навіть дивом уцілілі шкури назавжди втратили колір. Тож спеціалісти будували висновки про забарвлення динозаврів за способом їх життя та середовищем існування, проводячи аналогії з сучасними видами.

Скам’янілий скелет археоптерикса з відбитками пір’я, знайдений в 1874 або 1875 році поблизу міста Айхштет, Німеччина.

Що ж впливає на колір шкіри тварин?

• Навколишнє середовище. Пригадай, який вигляд мають мешканці джунглів: папуги, змії, тигри, деревні жаби? Вони строкаті, як і все навколо. А яке забарвлення звірів Півночі: білого ведмедя, полярної сови, песця, північного оленя? Їх колір нагадує арктичний пейзаж. Під колір савани маскуються газелі, слони, зебри, жирафи…

Цей тип забарвлення називають захисним. Яскравий приклад — мімікрія тварин, коли вони настільки зливаються з природою, що стають невидимими. Як і сучасним тваринам, динозаврам природний камуфляж був потрібен, аби сховатися від хижаків або лишатися непоміченими під час полювання.

Ймовірно, існувало в них і відлякуюче забарвлення (як нині у бедрика), що попереджало: «Не їжте мене, я несмачний».

• Спосіб харчування. На колір динозаврів цілком міг впливати раціон. Яскравий доказ — фламінго, які насправді зовсім не рожеві. Характерного забарвлення вони набувають завдяки рачкам, що входять до їх меню. Про тип харчування деяких динозаврів красномовно свідчать знахідки кісток та інших залишків у їхніх шлунках.

Залишки динозавра, знайденого в Хоккайдо, Японія.

• Спосіб комунікації. Барвисте забарвлення необхідне самцям для приваблення протилежної статі. А зміна будь-яких частин тіла самця служить для відлякування конкурентів — мовляв, забирайся, ти — на чужій території!

Сенсація: меланосоми у залишках динозаврів

За умовами проживання та особливостями поведінки вчені приблизно здогадувалися, якого кольору були динозаври. Так могло тривати й далі, якби Джейкоб Вінтер із Бристольського університету не навчився визначати забарвлення тіла древніх тварин за формою та хімічним складом меланосом у залишках динозаврів.

Джейкоб Вінтер.

Меланосоми — це малесенькі органели клітин, що відповідають за забарвлення тіла тварин завдяки вмісту в них пігменту меланіну. Останній дає колір нашій шкірі й волоссю, а також пір’ю птахів.

Археологічна знахідка та сучасний зразок пера. Меланін у пір’ї може зберігатися протягом мільйонів років.

Схожі часточки палеонтологи й раніше виявляли на залишках динозаврів під час розкопок, приймаючи їх за звичайнісінькі бактерії.

Однак у 2008 році вдалося довести, що це саме меланосоми. Досліджуючи знайдене в Бразилії перо древнього птаха під мікроскопом, Джейкоб Вінтер помітив, що дивні «бактерії» розташовуються лише всередині нього й лише вздовж чорних смужок. На білих ділянках подібних гранул не було виявлено.

Якби ці крихітні часточки були бактеріями, вони б вкривали перо рівномірно.

Виявлення меланосом у залишках динозаврів стало сенсацією. Але цього відкриття палеонтологам здалося замало. І вони пішли далі, детально вивчивши форму та склад меланосом у розкопках древніх тварин.

Доктор Вінтер з колегами виявили два основних типи скам'янілих меланосом, що відповідають за різні кольори:

• довгасті — дають чорний колір,
• круглі — дають буро-коричневий колір.

Та це ще не все. Щільність їх розташування дає змогу говорити про насиченість кольору динозаврів.

Аби перевірити свою гіпотезу, міжнародний колектив на чолі з Джейкобом Вінтером відтворив умови, за яких змінювалися меланосоми динозаврів, піддавши тиску й температурі меланосоми сучасних птахів. У спеціальних лабораторних умовах за 24 години вони набували такого ж вигляду, як їхні далекі скам’янілі «родичі». Форма та концентрація цих гранул давала можливість безпомилково відтворити колір пера.

Внаслідок наукових пошуків учені розробили методику реконструкції забарвлення тіла не лише залишків рептилій, але й амфібій та ссавців. За структурою та насиченістю меланосом палеонтологи відтворили колір тіла двох видів кажанів, що жили близько 49 мільйонів тому, знайдених в одній з печер Німеччини. Неймовірно, та вони виявилися зовсім несхожими на своїх сучасників — рудуватого забарвлення не має більшість теперішніх летючих мишей.

Скам'янілість кажана Palaeochiropteryx, знайдена в кар’єрі Мессель, Німеччина.

Завдяки такому неймовірному відкриттю вчені спробували реконструювати забарвлення протопір’я динозаврів. Так-так! Багато динозаврів були вкриті пір’ям, адже їхні нащадки — не лише рептилії, але й… птахи.

Виявилося, що, як і теперішні птахи, пернаті динозаври мали строкате забарвлення!

Майк Бентон із Бристольського університету на чолі групи китайських та британських вчених у 2009 році першим описав забарвлення динозаврів.

Виявилося, що конфуціусорніс мав великі білі, чорні та руді плями.

Синозавроптерикс міг похизуватися помаранчево-білим смугастим хвостом.

Маленький динозавр анхіорніс, залишки якого знайдені в Китаї, за дослідженням Джейкоба Вінтера, мав повноцінне довге пір’я на передніх і задніх кінцівках та яскраве забарвлення: сірий тулуб, оранжевий гребінь на голові та помаранчеві щоки. На крилах динозавра були поздовжні чорно-білі смужки. Жив він 155 мільйонів років назад і був завдовжки 30–40 см.

Травоїдний пситтакозавр (ящірка-папуга), який жив понад 120 мільйонів років тому в Азії, мав на тілі коричневі плями, що допомагали йому ховатися від хижаків. Вчені встановили, що динозавр ходив на задніх ногах, а тому, найімовірніше, жив у густих, тінистих лісах.

Тільки уяви собі, тепер ми знаємо, який вигляд мали істоти, що жили близько 150 мільйонів років тому! Наукові досягнення справді вражають!

«Якщо пір’я немає, ми нічого не можемо сказати про колір, а можливо, ніколи й не зможемо», — говорить Стівен Брусетт, палеонтолог із Колумбійського університету.

Дуже рідко палеонтологи знаходять уцілілі відбитки шкіри. Поки що вони свідчать лише про розміри та форму окремих лусочок. Проте вчені сподіваються на подальше вивчення цих давніх знахідок — а раптом вони теж містять меланосоми? Та поки це ще не доведено, ми з Тобою можемо дати волю фантазії та розфарбовувати динозаврів без оперення на свій смак.

Читай також:

• Малюємо динозавра,
• Захистімо тварин.