Щедруємо! Три веселі обряди на Щедрий вечір

Щедруємо! Три веселі обряди на Щедрий вечір

Галаслива юрба щедрувальників, а поміж них і Коза, і Василь, і Меланка власною персоною… Як цікаво спостерігати за веселою ватагою дівчат і парубків, які ходять від хати до хати, вітаючи господарів із Щедрим вечором. Бажаєш приєднатися до їхньої запальної компанії? Дивись, як щедрували в Україні в давнину, збирай друзів та разом влаштуйте незабутнє дійство для своїх знайомих.

1 469 0

Сьогодні я розповім Тобі про обряд водіння Кози, а також парубочої та дівчачої Меланок. Тож негайно клич до екрана друзів, та мерщій розбирайте ролі — у вас ще є трохи часу, аби вивчити поетичні міні-вистави на Щедрий вечір.

Обряд «Водіння Кози»

Водити Козу — то звичай парубочий. Гурт парубків ходить від двору до двору з символічною зіркою-провісницею. Зазвичай її роблять восьмикутною, на зразок вавилонської.

Роль Кози дістається малому хлопцеві — його одягають у вивернутий кожух, натягують вовняну шапку, прилаштовують роги та прив’язують ложки — вуха. Хлопець носить у руках вирізану з дерева (липи) і оббиту козиною шкірою маску кози. Нижня щелепа голови кози — з бородою і може бути рухомою, щоб клацати під час вистави.

Найдрібнішому з ватаги дістається роль Кота, який ходить з торбою для сала та постійно нявчить — випрошує гостинців. Як добре смеркне, починають водити Козу — завидна з Козою ходити не годиться.

Гурт хлопців підходить до хати. Один біжить під вікно та гукає:

Дядьку, пустіть козу до хати, бо змерзла!

А дядько ніби відмовляється — так належить за звичаєм:

Немає де тій козі розгулятися — тісно в хаті!

Та пустіть, бо змерзла!

І так до трьох разів козовод проситься, а дядько відмовляє. Нарешті каже:

Та я вже пустив би, але... що дядина скаже?

Козовод — до дядини (господині):

Будьте ласкаві, дядино, пустіть, бо й козенята померзнуть!

Навіщо ви нам здалися? Уже пізно, діти спати збираються, налякаєте їх!

Та пустіть, дядино, бо коза мерзне. М-е-е!..

Я хату помастила, припічок білила, а ви мені пустку зробите!

Коза знову: «Ме-е-е!»

Та йдіть уже, йдіть... Тільки добре співайте!

Першим іде старший козовод і веде Козу, за ними — Кіт, а за Котом — всі щедрівники. Заходять, скидають шапки, «добрий вечір» кажуть, але не разом, а хто коли зайшов. Стають серед хати, і старший козовод починає:

Нуте, панове,
Нуте, мурове,
Поставайте вряду,
Я козу веду!

Коза і Кіт тупають у такт пісні — витанцьовують. А діти смикають — то Козу за хвоста, то Кота за вуса... тішаться! Щедрівники всі хором співають:

Наша козиця —
Вже стара 
Недавно з Києва,
З довгими 
Ногами стопчу,
Рогами сколю,
Хвостом змету!
Що на горі вовк з вовченятами,
То в долині коза з козенятами.
Ой, де взявся вовк
Та козу натовк,
А вовченята — за козенята.
Де взявся 
Став козу лаять:
Ой, ти, козиця,
Старая птиця,
Діточкам та й не матиця.
Ухопила серпок,
Та й по полю: скок, скок.
Нажала сніпок
Та й змолотила,
Своїх діточок
Та й накормила!
Ой не йди, коза,
У темні ліса,
Там стрільці-гонці
З острова Хортиці!
Що перший стрілець —
Козак-молодець,
Ударить козу під правоє вухо.
З лівого вуха потекла брюха!
Тиць, коза впала,
Хвіст свій задрала.

Коза падає, задирає хвіст і вдає, що мертва. Кіт її ніби обнюхує, крутячи вусами. Хор щедрівників співає далі:

Треба козиці три куски сала.

Кіт:

Мяу, мяу... сала!
Щоб коза встала.

Хор:

Ой, устань, козо.
Та й струсися!
По цьому дому,
По господарю
Ізвеселися!

Коза схоплюється і починає танцювати. Хор співає: 

Ой, слухай, козо,
Де труби гудуть,
Там млинці печуть,
То і нам дадуть! 

Коза йде до печі, задирає морду і нюхає. Хор: 

Хозяїн іде, пожиток несе.
Перший пожиток:
Мірочка гречки
На варенички.
Другий пожиток:
Мірочка жита,
Щоб коза сита.
Третій пожиток:
Решето вівса,
Зверху ковбаса,
Та й щедрівка вся!
За ці щедрівки —
Кварта горілки,
А з цеї мови
Будьте здорові!

Пісня скінчилась. Щедрівники, звертаючись до господарів, кажуть в один голос:

Будьте здорові, з празником!

Старший козовод — до Кози:

Кланяйся хазяїну й хазяйці!

Коза кланяється господареві, господині та всім дітям — по черзі. Господар дарує щедрівникам пиріг чи копійок п'ять грошей. Кіт до господині:

Мяу, мяу... сала, щоб коза брикала!

Козовод:

Дайте, дядино, сала, бо кіт здохне!

Нема сала, миша вкрала! — говорить господиня. Або: Сало — погасало! Не звикайте до сала, бо й нам мало!...

А Кіт усе нявкає, товчеться навколо господині, аж поки та дасть йому шматок сала. Сало — Котові в торбу, пиріг — у мішок козоводу, а гроші — в скриньку скарбникові.

Виходячи з хати, щедрівники кажуть:

Прощавайте! Дай Боже, щоб того року діждали!

Парубоча Меланка

Меланкою вбирається парубок, що вміє «штуки викидати» — добре жартує. Меланка має свій «почот», сама не ходить! Почот неабиякий: Орач з чепігами від плуга, Сівач з сівнею через плечі, Дід з гарапником, Ведмідь, Коза, Журавель, Циган, Циганка і Чорт з ріжками.

Всі актори — в кожухах догори вовною, масках, лахмітті, підмальовані білою глиною, замащені сажею. З клоччя зроблені бороди, вуса, патли... Одним словом — хто як зуміє вбратися!

Ватага рухається селом з жартами, вигуками, сміхом. Циганка чіпляється ворожити, Циган — коні міняти, Ведмідь танцює, Коза грає на скрипці, а Журавель — найвищий парубок у селі — вибиває в бубон.

Діти юрбами бігають за парубочою Меланкою, та й старі не раз вибігають на вулицю, щоб подивитись на веселу компанію... До кожної хати ватага не заходить — йде туди, де збираються дівчата.

Дозвіл щедрувати парубки випрошують піснею під вікном:

Ой, господар, господаречку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
Їсти зварить та й накриє.
Добрий вечір!

Просимо!

Ватага лишає в сінях свої ціпки та гарапники, обмітає чоботи від снігу і заходить до хати:

Добрий вечір вам у хаті!

Доброго здоров'я! А які ж ви кумедні, — щебечуть дівчата, — і ведмідь, і коза... А Грицько який! Де це ти таку хустку доп'яв? Мабуть, мати каглу [отвір у димоході] затикала?!

Мовчіть, дівчата, — Меланка соромиться!

Ха-ха-ха... Диви, як побіліла! Грицьку, чого ж ти вуса не збрив?

Отак жартують над Меланкою, а «вона» — байдуже: шукає віника сміття розкидати, свіжих глиняків — припічок мастить. Господині знають цю звичку і все ховають, щоб Меланка не знайшла.

Щедруючи, хлопці висміюють кепських господинь:

Наша Меланка — 
На ній сорочка парубоча...
Люди ідуть на жнива,
А Меланка — на пива!
Люди ідуть з серпами,
А Меланка — з шклянками!
Люди нажали по сім кіп,
А Меланка — один сніп!
Пішла Меланка на містечко,
Купила собі пасьминечко.
Пряла вона — від кур до кур,
Напряла починків — один гур!
Дала кицькам мотати,
Кицьки взяли — втікати!
Збіглися люди — дзвонити,
Кицьку з починком ловити!
А ловили — не вловили,
Нашу Меланку похвалили...

Та годі вам! — обзиваються дівчата. — Якоїсь кращої співайте! Козо! Де ти?

В середину кола входить Коза і починає вибрикувати — танцює під спів хору:

Го-го-го, коза!
Го-го-го, сіра!
Го-го-го, біла!
Ой, розходилася, розвеселилася
По всьому дому, по веселому!
Де коза ходить, там жито родить!
Де не буває, там вилягає...
Де коза — ногою, там жито — копою!
Де коза — рогом, там жито — стогом!
А в нас на Сандрівці усі хлопці — стрільці.
Встрілили козу у правоє вушко,
В правоє вушко — в саме сердечко!
Тут коза впала, нежива стала,
А міхоноша бере дудочку:
Надулась жила, коза ожила
Та й пішла коза, та й стрибаючи,
Та стрибаючи, гасаючи,
Своїх діток та шукаючи!...
Трррт, коза!

Коза тупнула ногою — аж шибки на вікнах задрижали, і танець зупинився.

Добра Коза, гарно танцює!

Гарно, тільки засапалася, як дід Марко у ярмарку. Бач — роги помокріли!

А ти що хотіла — вибити Козу закаблуками і щоб піт не виступив?!

Дівчата, Орач іде! Бач, як чепіги носить!..

В середину кола стає Орач. Хор співає:

Твої воли, Мої воли —
Гей, гей! А впереді
Два ведмеді —
Гей, гей! А в пригоні
Дві ворони —
Гей, гей! В колесниці
Дві синиці —
Гей, гей!

Коли хор співає, Орач, тримаючи поперед себе чепіги, вистукує ногами в такт пісні. Після Орача витанцьовує Сівач, а далі — Ведмідь, Журавель і, нарешті, Чорт з рогами. Все це викликає багато сміху і влучних дотепів.

Коли щедрівка скінчилась, хлопці скидають маски і на запрошення дівчат сідають до столу.

Дівоча Меланка

Водять Меланку й дівчата. Дівоча Меланка має поважніший характер. Дівчата вибирають найкращу з-поміж себе і одягають її «молодою» — вінок, стрічки, багато намиста. Друга з дівчат убирається за молодого, що зветься Василем, — жупан, шапка, шаровари, чоботи. Вся дівоча ватага іменується дружками.

Дівчата з Василем та Меланкою до хати не заходять — щедрують під вікном:

Ой, на річці, на Йордані,
Добрий вечір на Мелані.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на сей вечір!..
Наша Меланка, як біль, біла,
Нашу Меланку журба з'їла.
Васильчику-чічільчику,
Посію тебе на городчику,
Та буду тебе шанувати:
Тричі на день поливати!
Тричі на день поливати
І в неділю підгортати!
Або ще заспівають дністрянської Меланки:
Наша Меланка у Дністрі була,
У Дністрі була, дністровую воду пила,
На камені ноги мила,
Білий хвартух замочила:
Повій, вітре, буйнесенький,
Висуши хвартух тонесенький!
Повій, вітре, туди-сюди,
Висуши хвартух межи люди!
Повій, вітре, на болото,
Висуши хвартух, як золото!
Повій, вітре, на дубині,
Висуши хвартух на дівчині!
Добрий вечір!

Господар:

А здорові були, дівчата! Котра з вас «скарбник»? Щоб Меланці «на вінок» гроші кинути?!

От як колись щедрували!

Дізнатися більше про традиції та обряди Щедрого вечора можна тут:

Теги: Традиції
Помітили орфографічну помилку? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Рейтинг

1 469 0

оцінити публікацію

Додатив замітки

Щедруємо! Три веселі обряди на Щедрий вечір

Щоб залишити коментар   авторизуйтесь

Коментарі:

Немає результатів.